Чому школа раннього розвитку не допомагає дитині? БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова
![](https://akhmetovfoundation.org/rails/active_storage/disk/eyJfcmFpbHMiOnsibWVzc2FnZSI6IkJBaDdDRG9JYTJWNVNTSnJkbUZ5YVdGdWRITXZaMjFyYjNobk5tNXJPV2hoZFdsdWNUbDFlakoxTldadGMyaDZOQzlsTWprek5qaG1OMkU0WVRKalltWTJOV1UxTXpWaE5URXpaR0UyTVRkbE9EWTFNbUU0WlRRMFpEaGxNVE5tTmpVNE5USXlZemxtTmpWa01UZGpZak0zQmpvR1JWUTZFR1JwYzNCdmMybDBhVzl1U1NKYmFXNXNhVzVsT3lCbWFXeGxibUZ0WlQwaU1qQXhOeTB3TlMweU56QXhOVjh3WDI5eWFXY3VhbkJuSWpzZ1ptbHNaVzVoYldVcVBWVlVSaTA0SnljeU1ERTNMVEExTFRJM01ERTFYekJmYjNKcFp5NXFjR2NHT3daVU9oRmpiMjUwWlc1MFgzUjVjR1ZKSWc5cGJXRm5aUzlxY0dWbkJqc0dWQT09IiwiZXhwIjoiMjAyNC0wNy0yN1QwMDo0NTowNy41MjhaIiwicHVyIjoiYmxvYl9rZXkifX0=--4c667492c2839f2936135bc7f0a4c6bdf0d9b2ec/2017-05-27015_0_orig.jpg?content_type=image%2Fjpeg&disposition=inline%3B+filename%3D%222017-05-27015_0_orig.jpg%22%3B+filename%2A%3DUTF-8%27%272017-05-27015_0_orig.jpg)
Останнім часом досить багато суперечок ведеться навколо шкіл раннього розвитку дитини. Сьогодні пропоную поговорити про те, з якої точки й за яких умов іде гармонійний розвиток дитини, як зробити так, щоб у дитини була сформована пізнавальна активність, цікавість до навколишнього світу й бажання дізнаватися щось нове, адже саме ці чинники є вирішальними в процесі навчання.
Психологи проводили експеримент. Маму з малюком дошкільного віку запрошували в кабінет, у якому було повно різних розвивальних ігор, іграшок, різних незрозумілих предметів. Потім експериментатор залишав маму з малюком наодинці, йдучи, пропонував їм «відчувати себе, як вдома» й «розглянути все, що є в кабінеті». Кабінет був оснащений спеціальним дзеркалом, яке було прозорим із протилежного боку й експериментатори могли спостерігати за мамами та їхніми дітьми. У процесі експерименту з’ясували, що основних типів поведінки було чотири:
- Мама суворо говорила дитині, щоб та нічого не чіпала. Якщо дитина робила спробу взяти цікаву їй річ, мама грізно гримала. Мама й малюк сиділи й без руху чекали повернення експериментатора.
- Мама займала себе якимось заняттям: читала книгу або журнал, який дістала із сумки. На дитину водночас вона абсолютно не звертала уваги. Згодом, трохи освоївшись, малюк починав брати й розглядати цікаві йому предмети.
- Мама говорила дитині: «Подивися скільки тут цікавих ігор», починала показувати й розповідати дитині, як у ці ігри грати.
- Мама із захопленням брала й розглядала предмети, які знаходилися в кімнаті, намагаючись зрозуміти, що для чого і як із цим можна грати, водночас про дитину «забувала». Малюк, у свою чергу, теж брав різні ігри, з цікавістю розглядаючи їх.
Згодом психолог повертався в кімнату і проводив спеціальні тести, що визначають рівень пізнавальної активності малюка.
За результатами тестування, найвищі показники були в дітей із четвертої групи. Спокійна, захоплена процесом дослідження, мама була поруч; малюк, включаючи режим наслідування й перебуваючи в спокійній атмосфері, повністю занурюється в процес пізнання.
Наступними за показниками, йшли діти з другої групи. Чому? Мами, забезпечували своєю спокійною присутністю безпеку малюка, у такій ситуації пізнавальний інтерес дитини був досить великий.
Діти з першої і третьої групи, за результатами тестування, йшли з великим відривом від учасників другої й четвертої. Це діти, якими керують і яким занадто багато забороняють.
Канадський психолог, доктор наук Гордон Ньюфленд, писав про те, що розвиток дитини відбувається з точки спокою.
Бажання вчитися, пізнавати навколишній світ закладено в дитині природою. Що може уповільнювати або порушувати цей процес:
- Процес може викликати труднощі або припинятися, якщо дитина перебуває в небезпечному середовищі, яке лякає його. Скажімо, якщо батьки самі налякані й дезорієнтовані. Так сталося з багатьма сім’ями переселенців і людей, які проживають у зоні проведення АТО. Найважливішою опорою в житті дитини є сім’я і, якщо батьки перебувають у складному психологічному стані, дитина відчуває тривогу і страх. У ситуації, що склалася, краще, що можу робити батьки – це подбати про себе і свій стан. Якщо буде необхідно, то звернутися по професійну допомогу.
- У сім’ї несприятлива атмосфера. Батьки часто скандалять один з одним або нескінченно зупиняють чи лають малюка. Вживають алкоголь або наркотики.
- До дитини висувають завищені вимоги, які часто не відповідають віку. Малюк боїться осуду, відкидання з боку батьків.
- Якщо дитина тривалий час перебуває в стані стресу, або відчуває дистрес.
Підбиваючи підсумки: якщо дитина росте і виховується в спокійному середовищі – відчуває себе в безпеці в сім’ї й навколишній світ сприймає, як безпечний. Її батьки самі люди, які чимось захоплюються й цікавляться. Батьки не забороняють багато й постійно не керують дитиною. Дитину люблять, а вдома панує тепла атмосфера. Пізнавальна активність, допитливість та цікавість до навколишнього світу в дитини буде високою. Якщо дитина відчуває себе самотньою, їй страшно, а вдома дуже напружена атмосфера, то жодна найкраща школа раннього розвитку не допоможе дитині гармонійно розвиватися.