Чому бояться діти? БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова

Усім дорослим знайоме почуття страху. Страх у нормі виникає в ситуації, яка загрожує життю або життєвим цінностям людини. І ми, дорослі, маємо достатньо досвіду і знань, щоб адекватно оцінивши ситуацію, знизити інтенсивність переживання. Особливість дитячих страхів полягає в тому, що найчастіше вони не пов’язані зі справжньою загрозою, але через особливості мислення, уяви і фантазії дитина відчуває потужні за інтенсивністю почуття в ситуації, яка дорослим здається абсолютно не суттєвою.

Є так звані вікові страхи, які вважаються нормативними і згодом зникають:

• від народження до одного року дитину можуть лякати гучні, несподівані звуки, незнайомі люди;

• від одного року до трьох років – розлука з батьками, великі незрозумілі й гучні предмети (наприклад, пральна машина, новий пилосос), дитину можуть лякати гуркіт грому або удари блискавки, сильний дощ;

• від трьох до п’яти років актуалізується страх темряви, замкнутого простору, самотності, може з’явитися страх лікарів або медичних процедур, нічні кошмари;

• від п’яти до семи років – страх стихійних лих, різних казкових персонажів (примари, Баба Яга, Кощій), страхи, пов’язані зі школою, страх загубитися на вулиці, страх покарання, страх смерті;

• від семи до дев’яти років – страх смерті батьків, страх темних місць (комори, підвали), страх неприйняття однолітками в школі, страх отримати погану оцінку, страх покарання, не відповідати очікуванням батьків;

• від дев’яти до одинадцяти років – страх втратити здоров’я, різні комахи і тварини, висота, люди маргінального вигляду, страх не бути доброю або дитиною, яка подобається іншим дітям, батькам;

• від одинадцяти до тринадцяти-п’ятнадцяти років – страх неповноцінності свого «я», різні соціальні страхи, страх самотності, хуліганів, фізичного насильства.

У будь-якому разі варто пам’ятати, що страх дитини дуже реальний! У жодному разі не ігноруйте дитину, не залишайте її сам на сам зі своїм страхом і не висміюйте!

Здебільшого батьки роблять великий внесок у формування різних дитячих страхів: «Якщо не будеш слухатися, прийде Баба Яга й забере», «Не бігай, впадеш, розіб’єш голову», «Ти не слухав маму, мама захворіла», «Не з’їси суп, покличу медсестру, вона тобі укол зробить».

Якщо дорослі в присутності дітей емоційно обговорюють катастрофи, війни, стихійні лиха, у дитини може з’явитися велика кількість страхів.

У разі, якщо батьки занадто опікуються дитиною, навколишній світ стає страшним, небезпечним.

Ще однією причиною розвитку різних страхів у дитини – складний, нестабільний емоційний фон у сім’ї. Батьки часто сваряться, проявляють агресію один щодо одного або дитини.

Окремо потрібно виділити страхи, які пов’язані з пережитою травматичною подією. Скажімо, якщо малюка вкусила собака, то найімовірніше вона буде боятися собак. Або ж дитині випало пережити болісну медичну процедуру. У родині помер хтось із близьких родичів тощо.

Зараз величезна кількість маленьких українців отримали травму війни. У дітей спостерігаються генералізовані страхи (множинні страхи). До такого роду страхів належать – страх гучних, різких звуків; страх власної смерті або смерті родичів; страх фізичного пошкодження; у молодших дітей – страх різних чудовиськ; нічні кошмари; страх темряви; страх самотності; страх майбутнього; страх захворіти; страх людних місць і багато інших Треба зазначити, що страхи, пов’язані з воєнними діями на сході країни присутні не тільки в дітей, які стали очевидцями подій, а й тих, які живуть далеко за сотні кілометрів від території збройного конфлікту.

Хоч якою є причина виникнення страху, батькам обов’язково потрібно приділити увагу дитині. Поговорити, постаратися з’ясувати, чого саме боїться дитина, і причину виникнення страху. За правильного підходу страхи, особливо вікові, згодом зникнуть. Але, деякі з них можуть істотно заважати нормально жити й розвиватися дитині, можуть переростати в різні неврози та фобії. Якщо розумієте, що самостійно допомогти дитині вам не вдається, зверніться до фахівця. Важливо пам’ятати, що в дітей, які пережили травму війни, страхи можуть бути одним із симптомів ПТСР. І в цьому разі без допомоги фахівця вам не обійтися.