Благодійні діалоги. БЛОГ Наталі Ємченко, директора зі зв’язків із громадськістю та комунікацій СКМ

Для мене весь минулий тиждень пройшов під знаком Міжнародного дня благодійності. Йому всього п’ять років. Саме у 2012 році в ООН виникла така ініціатива. Його приурочили до річниці смерті лауреата Нобелівської премії миру Терези Калькутської – матері Терези, яка боролася з бідністю і хворобами.

Всього 5 років тому благодійність отримала свій власний день – і дивно, і добре одночасно. Дивно – що через століття благодійної роботи мільйонів людей. Добре – що отримала.

Цей день для мене – можливість. Ділитися досвідом, обговорювати інновації, підбивати підсумок зробленого і планувати ще мільйони добрих справ. І самостійно, і разом з іншими учасниками сектору. А ще це можливість говорити «спасибі» колегам, волонтерам, партнерам за зроблене й за таке ж заразливе бажання допомагати. Саме це робить Фонд Ріната Ахметова. Це роблю і я як член Наглядової ради Фонду.

А говорити є з ким. І є про що. В Україні працюють тисячі благодійних проектів та організацій. Про роботу найбільших із них традиційно можна дізнатися через рейтинг благодійності, складений Українським форумом благодійників. У торішньому рейтингу Фонд Ріната Ахметова став першим серед українських благодійних організацій. Тільки за роки бойових дій на Донбасі більш ніж 1 мільйон осіб отримали допомогу Гуманітарного штабу, структурного підрозділу Фонду.

Для України благодійність – сформоване соціальне явище. Більшість соціальних проблем і завдань вирішуються за ініціативою і за включення благодійників. Як у нас це працює?

За формою:

• Приватна благодійність – найпоширеніша форма допомоги, яку надає конкретна людина або група людей;
• КСВ (корпоративна соціальна відповідальність) – добровільна місія компанії, яка виходить за межі законодавчого мінімуму, розвиває суспільство і виконує соціальні зобов’язання. Таку філософію успішно реалізує група СКМ;
• корпоративна благодійність – благодійні фонди при великих компаніях;
• волонтерство – його бум у нашій країні трапився у 2014–15 роках. За даними Українського Форуму Благодійників, 14% українців – волонтери. Водночас 5% з них займаються цією роботою щодня. Волонтери включаються у вирішення різноманітних проблем: від допомоги тваринам і прибирання міста до збору коштів на операції й доставляння продуктів у зону воєнного конфлікту.

Безумовно, це не 30–35% (як, наприклад, у Німеччині). Але понад 10%, а отже – тренд.

У міжнародній благодійності у 2017 році є також низка трендів, які впливають на ситуацію в Україні.

1. Солідаризація – залучення максимальної кількості людей і об’єднання зусиль.
2. Фокус на переселенців: це, як ніколи, актуально для України.
3. Простота і відхід від драматизму. Допомагати потрібно просто і з усмішкою. І тоді в благодійність потягнуться люди.
4. Емпатія: важливою частиною сучасної благодійності стає емпатія, прийняття інших такими, якими вони є.
5. Впровадження нових технологій у благодійність. Наприклад, технології IA і Blockchain. Майбутнє благодійності – воно цілком собі digital. Сьогодні, як ніколи, мільйон можливостей робити добро. Але однаково в основі тут є й будуть люди. Люди з великим серцем і люди в біді.

В Україні багато в чому ці тенденції справедливі, але є своя специфіка:

• високе вигоряння сектору й пошук нових форм і сенсів;
• перехід від емоційної благодійності до системної;
• поява організацій, які сфокусовані на вирішенні важливих, але раніше неочевидних соціальних проблем.

Загалом в Україні благодійність усе більше справа молодих. І це – найголовніший тренд, мені здається. Багато нових осіб, крутих системних проектів, багато роботи. Саме в благодійності багато в чому народжується надія, перспектива, у якомусь сенсі – майбутнє.

Чому благодійність така важлива? Тому, що вона – один із небагатьох способів для дорослих людей змінити себе і змінити країну. Один із небагатьох способів «горіти».

Чому важливі діалоги в благодійності? Тому, що в діалогах народжуються спільне бачення й синергія.

Пару днів тому я запитала в пана Івана Міклоша, словацького політика й реформатора, як перемогти популізм. І він мені сказав: «щоб перемогти популістів, потрібні не популісти, які горять».

І я впевнена, що великі фонди, зокрема й Фонд Ахметова, у діалозі з такими новими стрімкими ініціативами, зможуть зробити життя людей кращим. Не самі. Але зможуть.

ДЖЕРЕЛО