Гаряча лінія 0800509001
ua
ua

Благодійні діалоги. БЛОГ Наталі Ємченко, директора зі зв’язків із громадськістю та комунікацій СКМ

12.09.2017

Для мене весь минулий тиждень пройшов під знаком Міжнародного дня благодійності. Йому всього п’ять років. Саме у 2012 році в ООН виникла така ініціатива. Його приурочили до річниці смерті лауреата Нобелівської премії миру Терези Калькутської – матері Терези, яка боролася з бідністю і хворобами.

Всього 5 років тому благодійність отримала свій власний день – і дивно, і добре одночасно. Дивно – що через століття благодійної роботи мільйонів людей. Добре – що отримала.

Цей день для мене – можливість. Ділитися досвідом, обговорювати інновації, підбивати підсумок зробленого і планувати ще мільйони добрих справ. І самостійно, і разом з іншими учасниками сектору. А ще це можливість говорити «спасибі» колегам, волонтерам, партнерам за зроблене й за таке ж заразливе бажання допомагати. Саме це робить Фонд Ріната Ахметова. Це роблю і я як член Наглядової ради Фонду.

А говорити є з ким. І є про що. В Україні працюють тисячі благодійних проектів та організацій. Про роботу найбільших із них традиційно можна дізнатися через рейтинг благодійності, складений Українським форумом благодійників. У торішньому рейтингу Фонд Ріната Ахметова став першим серед українських благодійних організацій. Тільки за роки бойових дій на Донбасі більш ніж 1 мільйон осіб отримали допомогу Гуманітарного штабу, структурного підрозділу Фонду.

Для України благодійність – сформоване соціальне явище. Більшість соціальних проблем і завдань вирішуються за ініціативою і за включення благодійників. Як у нас це працює?

За формою:

  • Приватна благодійність – найпоширеніша форма допомоги, яку надає конкретна людина або група людей;
  • КСВ (корпоративна соціальна відповідальність) – добровільна місія компанії, яка виходить за межі законодавчого мінімуму, розвиває суспільство і виконує соціальні зобов’язання. Таку філософію успішно реалізує група СКМ;
  • корпоративна благодійність – благодійні фонди при великих компаніях;
  • волонтерство – його бум у нашій країні трапився у 2014–15 роках. За даними Українського Форуму Благодійників, 14% українців – волонтери. Водночас 5% з них займаються цією роботою щодня. Волонтери включаються у вирішення різноманітних проблем: від допомоги тваринам і прибирання міста до збору коштів на операції й доставляння продуктів у зону воєнного конфлікту.

Безумовно, це не 30–35% (як, наприклад, у Німеччині). Але понад 10%, а отже – тренд.

У міжнародній благодійності у 2017 році є також низка трендів, які впливають на ситуацію в Україні.

  1. Солідаризація – залучення максимальної кількості людей і об’єднання зусиль.
  2. Фокус на переселенців: це, як ніколи, актуально для України.
  3. Простота і відхід від драматизму. Допомагати потрібно просто і з усмішкою. І тоді в благодійність потягнуться люди.
  4. Емпатія: важливою частиною сучасної благодійності стає емпатія, прийняття інших такими, якими вони є.
  5. Впровадження нових технологій у благодійність. Наприклад, технології IA і Blockchain. Майбутнє благодійності – воно цілком собі digital. Сьогодні, як ніколи, мільйон можливостей робити добро. Але однаково в основі тут є й будуть люди. Люди з великим серцем і люди в біді.

В Україні багато в чому ці тенденції справедливі, але є своя специфіка:

  • високе вигоряння сектору й пошук нових форм і сенсів;
  • перехід від емоційної благодійності до системної;
  • поява організацій, які сфокусовані на вирішенні важливих, але раніше неочевидних соціальних проблем.

Загалом в Україні благодійність усе більше справа молодих. І це – найголовніший тренд, мені здається. Багато нових осіб, крутих системних проектів, багато роботи. Саме в благодійності багато в чому народжується надія, перспектива, у якомусь сенсі – майбутнє.

Чому благодійність така важлива? Тому, що вона – один із небагатьох способів для дорослих людей змінити себе і змінити країну. Один із небагатьох способів «горіти».

Чому важливі діалоги в благодійності? Тому, що в діалогах народжуються спільне бачення й синергія.

Пару днів тому я запитала в пана Івана Міклоша, словацького політика й реформатора, як перемогти популізм. І він мені сказав: «щоб перемогти популістів, потрібні не популісти, які горять».

І я впевнена, що великі фонди, зокрема й Фонд Ахметова, у діалозі з такими новими стрімкими ініціативами, зможуть зробити життя людей кращим. Не самі. Але зможуть.

ДЖЕРЕЛО