Біг із перешкодами. БЛОГ Римми Філь, координатора Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, на segodnya.ua
За даними різних міжнародних організацій і різноманітних опитувань, кожен другий громадянин України за останні два роки хоч раз, але був волонтером — допомагав грошима чи медикаментами, збирав речі.
Аж надто багато було в ці останні роки приводів проявити свою гуманність.
Під час неоголошеної війни, що триває вже 10 місяців, волонтери, без перебільшення, багато в чому взяли на себе роль держави. Вони допомагали й допомагають евакуювати мирних жителів Сходу України, вони допомагають продуктами й речами переселенцям, вони розселяють тих, хто залишився без даху над головою…
Здавалося б, цій самій державі волонтерів на руках треба носити. Але щодня бути волонтером стає не тільки небезпечним для життя у прямому розумінні цього слова. Бути волонтером — це означає добре освоїти підступну гру з державою під назвою «біг із перешкодами».
Я не раз писала про цих людей-героїв. Найчастіше волонтери — глибоко набожні люди, далеко не заможні матеріально, але безмірно забезпечені духовно. Взяти того ж Петра Дудника, або Наташу Киркач, або Сергія Косяка… Керівник волонтерського центру допомоги вимушеним переселенцям «Фролівська 9/11», більше відома як «Ксюша Фролівська», створила найбільшу в Україні точку допомоги — прямо на Подолі. Вулицю Фролівська з промовистою адресою 9/11 знають усі переселенці — саме сюди приходять ті, хто втік від війни, по одяг, мийні засоби і т. д. Хлопці та дівчата допомагають із самого початку війни, майже цілодобово. Із усмішкою. Із надією. Я все дивлюся на них і думаю, — це що ж має спонукати людину у свій вихідний день прийти сюди й допомагати зовсім чужим людям. Поки держава мовчить.
Сьогодні бути волонтером складно. Перепона за перепоною. Спочатку України позбавила людей соцвиплат, чим сильно погіршила становище всіх тих, хто опинився усередині зони АТО. Потім запровадила пропускну систему, але процедуру отримання перепусток, яка б реально працювала, так і не придумала ось вже котрий місяць. Люди опинилися в пастці. Виїхати неможливо — немає перепусток. Зробити їх — нереально. Все це ускладнюється активними бойовими діями. Але волонтери навіть евакуйовувати людей не можуть — люди без пропусків, волонтери без пропусків… Замкнуте коло.
Непродумана пропускна система не дозволяє забезпечувати жителів продуктами харчування. Люди виживають лише за рахунок гуманітарки, завозити яку стало ще складніше через нові законодавчі ініціативи. Тепер допомогу необхідно офіційно визнавати гуманітарною. Робити це може міністерство соціальної політики. І вже на підставі їхнього листа фіскальна служба пропускає машини з гуманітарною допомогою. Перевіряльників і відповідних дозволів дедалі більше.
Наведу приклад підготовки документів тільки для відправлення однієї колони гуманітарного рейсу Ріната Ахметова. У березні, маючи закуплені товари, нам потрібні 4 робочі дні та 18 осіб. Нам потрібно повідомити 17 службам і відомствам, оформити 12 документів, мати по 3 перепустки на кожну машину. Маячня, скажете ви. І матимете цілковиту рацію. І це за умови, що всі служби йдуть нам назустріч і швидко оформляють усі потрібні документи. Перевіряльників і відповідних дозволів дедалі більше. Вже в березні на самому кордоні від нас зажадали новий — «Дозвіл на переміщення товарів до (з) району проведення АТО». Його повинен був мати із собою кожен водій.
Хочете знати, як це було п’ять місяців тому? Документів було три: товаро-транспортна накладна, видаткова накладна й реєстр машин із вантажем. І, природно, ми повідомляли черговому штабу АТО та інформували його про рух колони упродовж дня.
І якщо для такої величезної й потужної структури, як Гуманітарний штаб — це складна і трудомістка процедура, то що казати про невеликі або зовсім маленькі волонтерські групи? Для них зібрати такий пакет документів — просто нереальне завдання. І це за умови, що й женевська конвенція з прав людини, і зовсім нещодавні Мінські домовленості говорять про необхідність забезпечити безпечний доступ, доставляння, зберігання й розподіл гуманітарної допомоги нужденним на основі міжнародного механізму.
До речі, про міжнародний механізм. Він гранично простий. І ґрунтується на повідомленні всім необхідним інстанціям. Все інше створює передумови для корупції. А це для міжнародників, як ви знаєте, є неприпустимим. А тут ще й щойно прийняті поправки до Закону про оподаткування, який передбачає «ручне» визначення Кабміном списку звільнених від податку благодійних фондів. Загалом, перешкоди в цьому бігу стають дедалі складнішими.
До чого призведуть усі ці нововведення — навіть страшно припустити. Пенсій немає. Допомоги немає. Виїхати неможливо, та й нікуди. Волонтерську допомогу надати вкрай складно. Одним словом — блокада. Викреслені люди. Люди, яких потрібно рятувати.
Їх не тисячі. Їх мільйони.
6 березня 2015 року. Рада Безпеки ООН:
«На Сході України більше п’яти мільйонів людей потребують гуманітарної допомоги: два мільйони — на територіях, підконтрольних владі в Києві, і три мільйони — у районах на непідконтрольних територіях».
