ua

Бабусі та дідусі. БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу

29.01.2017

У молодій сім’ї радість. Малюк з’явився на світ. Щасливі мама й тато. Бабусі й дідусі не можуть відвести очей від онука чи онуки. Незважаючи на загальну ейфорію, процес появи новонародженого закономірно супроводжується внутрішньородинною кризою. Чому?

Внутрішньосімейна перебудова

Слово «криза» походить від грецького krisis, що означає поворотний пункт, переломний момент, що впливає на подальший перебіг подій. Насправді, криза може бути як раптовим поліпшенням, так і раптовим погіршенням ситуації.

Криза, у разі появи на світ малюка, – це своєрідна перебудова всередині сім’ї. З’являються нові ролі, формується інша система відносин. Під час подолання кризового періоду в сім’ї можливі розбіжності, і це абсолютно нормальний процес, який займе деякий час.

Однією з найчастіших точок спотикання є спроба старшого покоління навчити молодше «як правильно». Як правильно годувати, поїти, одягати, укладати спати малюка. І, дійсно, у бабусь накопичений колосальний досвід, яким хочеться поділитися.

Ще якихось 30–50 років тому молода мати не могла обійтися без допомоги старшої жінки. Інформацію про те, що таке немовля і як із ним поводитися, роздобути було вкрай складно. Зараз, в епоху інтернету й навчальних курсів, жінки цілком готові до появи дитини. І ще до народження вони встигають сформувати основні принципи того, як ростити своїх дітей.

Чудово, коли вдається вибрати золоту середину! Прислухатися й переймати досвід покоління старшого, не втрачаючи власної свободи. Дуже важливо, щоб дорослі змогли домовитися на цій стадії. Малюкові необхідно рости в спокійній атмосфері. Сімейні баталії приводять до напруги всіх членів сім’ї й негативно позначаються на дитині.

Особливий зв’язок

Чому кажуть, що онуків люблять більше, ніж дітей? Просто відповідальність за виховання дитини лежить саме на батьках, а прабатьки, у свою чергу, можуть розслабитися й отримувати задоволення від спілкування з онуками.

У бабусі й дідусі більше вільного часу. Кар’єра вже побудована, побут налагоджено. Прабатькам не потрібно більше поспішати. Вони можуть проводити багато часу з онуками. Гуляти, грати, читати, допомагати освоювати навколишній світ і набувати різних знання й навички.

Найчастіше саме бабусі й дідусі передають онукам історію роду. Я й зараз пам’ятаю, як мені подобалося розпитувати бабусю про батьків, дитинство і юність, розглядати пожовклі фотографії, торкаючись історії своїх предків.

Досить часто емоційний контакт прабатьків і онуків виявляється глибшим, яскравішим, багатшим, ніж контакт дитини з батьками. Психологи Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, надаючи допомогу сім’ям, постраждалим від конфлікту на Донбасі, часто стикаються з тим, що діти-переселенці живуть у постійній тривозі та страху через розрив зі своїми бабусями й дідусями.

Мені пригадується 5-річна Таня, яка раптово почала кричати ночами. Батьки відвезли дівчинку ще до початку активних бойових дій. Таня ні разу не заговорила з ними про дім, і дорослі вирішили, що дитина пережила переїзд спокійно. Коли я почала розпитувати дівчинку про Донецьк, вона заплакала: «Мої улюблені бабуся й дідусь там залишилися! І їх щодня можуть вбити! І Мурчик там залишився! А мама не хоче ліпити вареники зі мною! Скажи, я їх більше ніколи не побачу?!»

Стільки болю було в маленької людини… Такі важливі люди для малятка раптово опинилися далеко й у небезпеці!

Між бабусями, дідусями та онуками існує особливий зв’язок. У їхньому будинку по-особливому затишно й пахне пирогами. Бабуся ділиться з онукою секретами випічки, а дід неквапливо вчить внука лагодити велосипед. Додайте казку на ніч. А ще обійми й багато ніжних і лагідних слів…

Нещодавно психологи Ізраїльського університету провели дослідження. У результаті було виявлено, що час, проведений із дідусями й бабусями, сприяє розвитку соціальних навичок дитини й допомагає запобігати потенційним поведінковим проблемам.

Якщо з якоїсь причини сім’я дитини виявляється неповною, бабусі з дідусями можуть надати значну допомогу. Діти багато в чому спираються на приклад батьків у дорослому житті. У кого переймати чоловічий досвід хлопчику? Прекрасно, якщо в сім’ї є дід! Він може стати прикладом для хлопчика і ввести його в «чоловічий світ».

Щоб нормально рости й гармонійно розвиватися, дитині необхідно вірити, що світ добрий, що всі, особливо рідні, її люблять. І не тільки її, а й одне одного. Сім’я й більш широке родинне простір повинні бути територією любові і дружби. Чим більше дружніх, люблячих людей навколо, тим спокійніше і впевненіше почувається дитина. Любов’ю нікого неможливо зіпсувати.