ua

Апаратні ігри. Блог Наталії Ємченко

18.04.2020

Справжня битва за життя українців розгорнулася на іншому кінці світу

Є важлива правда. Яка дістається мені особисто й команді Фонду Ріната Ахметова високою ціною. Але наша ціна ніщо проти того, яку ціну за цю правду може заплатити Україна. І ми прийняли рішення розповісти цю правду вголос.

1. Цю правду ми називаємо 200 ШВЛ для України. 200 апаратів штучної вентиляції легенів Фонд Ахметов купив для державних лікарень ще в березні. До цього ми закупили та постачили в українські лікарні дві невеликі Партії. Ця стала третьою та найбільшою. Ми повністю оплатили ці апарати, у нас на руках підписані контракти. Ці апарати будуть рятувати життя Українців. Справа залишилася за малим (насправді – великим) – доставити апарати в Україну й передати державним лікарням.

Тут – важлива ремарка. В Україні для мирного часу достатньо апаратів ШВЛ. Але для епідемії Covid-19 критично мало.

З початку 2020 року уряди та національні бізнеси терміново намагаються закупити величезні партії ШВЛ для своїх країн. Ще в лютому Фонд Ріната Ахметова першим в Україні відреагував на світовий виклик – закупив і передав МОЗ дві партії висококласних апаратів штучної вентиляції легенів SERVO-I UNIVERSAL і SERVO AIR шведського виробництва та кисневі концентратори. Це додатково до 22 апаратів ШВЛ, встановлених в автомобілях швидкої допомоги, переданих Фондом наприкінці 2019 року в усі області країни за проєктом «200 швидких для України». І третя Партія ШВЛ, законтрактована Фондом Ахметова – критично важлива для того, щоб забезпечити готовність України до епідемії.

2. Ще Цю правду ми називаємо медичним піратством або апаратними іграми. Ці ігри – справжні бої без правил. Бої без правил за апарати штучної вентиляції легенів. Якщо добирати слова, то це можна назвати брудною глобальною конкуренцією. Якщо не добирати – жорстким і Страшним піратством медичного обладнання.

Коли європейські та американські ринки перестали працювати на імпорт і забезпечують тільки себе. А на Китайському ринку наші консули буквально вигризають замовлення української держави, українських Фондів і національних бізнесів, які зроблені на користь державних лікарень. На руках наших консулів – контракти, передоплати та графіки постачань, які ніяк не виконуються. На руках консулів інших країн – більше грошей, іноді прямо в руках, у валізах, готівкою. І під вагою цих аргументів наші ШВЛ виробники відвантажують більшим країнам.

Строки постачання ШВЛ, закуплених Фондом, китайські постачальники порушили вже двічі й досі чіткої дати відвантаження в нас немає. І така доля всіх українських контрактів на ШВЛ, наскільки нам відомо.

3. А ще цю правду ми називаємо дипломатичною передовою. Тому що жоден Фонд, жодна приватна компанія України не зможуть бути успішними в цій страшній конкуренції без спільної роботи з нашими дипломатами.

Українське посольство в Китаї, українські консули та торгові агенти в режимі 24/7 працюють на рівні урядів двох країн, щоб захистити нашу правду. Наші дипломати виконують титанічну роботу. В інтересах України та Українців. Заради порятунку їхніх життів.

Спільно ми робимо все можливе, щоб якнайшвидше доставити рятівне обладнання до України. І я вірю, що наші спільні зусилля увінчаються успіхом. У найближчому майбутньому. Тому що правда на нашому боці.

***

У чому причина такого дикого піратства? Попит на тлі пандемії настільки високий, що світові виробники медичного обладнання вже не справляються з напливом замовлень.

І тоді трапляється те, що на власні очі побачив, а потім описав представник української делегації в Китаї народний депутат Андрій Мотовиловець. «Я став свідком глобальної і, відверто кажучи, досить страшної конкуренції – за медичне обладнання. Наші консули безпосередньо на заводах зустрічають консулів інших країн (Росія, США, Франція), які хочуть забрати наші замовлення собі. У нас оплата замовлень пройшла заздалегідь, безготівковими платежами та з підписаними контрактами – у них більше грошей і кеш. І ми боремося за кожен вантаж», – написав Андрій у своєму Facebook.

Його пост було написано понад три тижні тому – 21 березня. Сьогодні 15 квітня, але ситуація не стала кращою. Кількість хворих на COVID-19 у всьому світі зростає, «лист очікування» на придбання медичного обладнання стає дедалі довшим. Ще більш жорсткою і, часом, віроломною стає конкуренція за спущені з конвеєра апарати ШВЛ.

Світова преса пише про піратство медичного обладнання у світових масштабах – від Китаю до Індії, від Франції до США.

***

Поки не винайдено ліки проти COVID-19, заледве не єдиною надією на порятунок людей із важкою формою цього захворювання залишаються апарати штучної вентиляції легенів (ШВЛ). Приклади Італії, Франції, а тепер уже і США переконують у буквально життєво важливому значенні цих, ще два-три місяці тому комусь із нефахівців відомих, медичних приладів.

В Україні у відділеннях інтенсивної терапії налічується 4 тис. апаратів штучної вентиляції легенів.

Приблизно 400 з них зосереджені у відділеннях інтенсивної терапії інфекційних лікарень – це перша лінія захисту проти COVID-19.

Ще приблизно 3500 апаратів ШВЛ є у відділеннях інтенсивної терапії лікарень іншого профілю, які в разі потреби також будуть використовуватися для надання реанімаційної допомоги хворим на коронавірусну хворобу.

Такою є офіційна інформація, неодноразово оприлюднена заступником міністра охорони здоров’я – головним державним санітарним лікарем Віктором Ляшком. За рівнем забезпеченості апаратами ШВЛ на 100 тис. населення, Україна загалом порівнянна з іншими країнами Європи.

На всю 60-мільйонну Італію, за даними національного міністерства надзвичайних ситуацій (Protezione Civile), до початку епідемічного сплеску припадало приблизно п’ять тисяч апаратів ШВЛ. У 67-мільйонній Великобританії парламентський комітет з охорони здоров’я та соціальної допомоги нарахував загалом 8175 ШВЛ, включно з апаратами, призначеними для дітей, що знаходяться в приватних клініках і в запасах міністерства оборони.

Але те, що добре для «мирного» часу, стає катастрофічно недостатнім у період епідеміологічного піку, коли людей, які потребують штучної вентиляції, більше, ніж вільних апаратів. І тоді перед лікарями стає важкий морально-медичний вибір – кого з пацієнтів підключити, а кого залишити сам на сам із хворобою…

Ресурс