10 фактів від ООН про гуманітарну ситуацію в Україні й один мій висновок. БЛОГ Наталі Ємченко, директора зі зв’язків із громадськістю та комунікацій СКМ
ООН опублікувала звіт про гуманітарну ситуацію в Україні. Неупереджений погляд із боку найбільшої міжнародної інституції.
Ось 10 фактів зі звіту, які я виділила для себе.
1. Конфлікт має політичний характер і вимагає політичного розв’язання, оскільки тільки це може зупинити гуманітарну кризу.
2. Відповідно до Оцінки уразливості й ризиків, проведеної ПРООН, «Україна ослаблена систематичною халатністю в управлінні, яка посилюється через економічний спад і потенційну енергетичну кризу».
3. Гострим залишається питання забезпечення гуманітарних потреб постраждалого від конфлікту населення у воді, продовольстві, медикаментах і житлі, особливо це стосується тих, хто живе поблизу «лінії розмежування».
4. Суспільство організувало свої мережі допомоги зі збирання та роздачі предметів першої необхідності через громадянські інституції та інтернет. Водночас рівень розчарування суспільства збільшується через те, що влада не бере на себе управлінської ініціативи в реагуванні.
5. Навантаження з розміщення й надання притулку внутрішньо переміщеним особам (ВПО) значно впливає на сферу надання послуг і економічну стабільність місцевих громад. Відносини між громадами-хазяями та ВПО поступово гіршають, що призводить до напруженості, розбіжностей і взаємних звинувачень.
6. Щоб уникнути розрізненості суспільства й соціальної структури необхідна розробка комплексної стратегії, спрямованої на підтримку тривкого миру і примирення суспільства, громад і сімей. Ця стратегія має бути підтримана організаціями, що займаються питаннями гуманітарного відновлення.
7. Порушення закону й порядку, безкарність і відсутність відповідальності, а також втрата доступу до основних послуг дедалі більше вкорінюється в життя місцевого населення. Згуртованість суспільства, єдність і добробут стають чимраз більш фрагментарними, а економічна й соціальна структури України й далі дестабілізується.
8. Гуманітарний доступ на непідконтрольні уряду території залишається обмеженим. Нав’язані державою невиправдані бюрократичні обмеження суттєво вплинули на обсяг гуманітарних операцій, і, незважаючи на наявність конструктивного діалогу, вимоги для надання допомоги жителям уздовж «лінії розмежування», залишаються досить складними.
9. Брак довіри між сторонами конфлікту й у суспільстві загалом створюють додатковий привід для занепокоєння.
10. Найбільшу стурбованість гуманітарної спільноти викликають приблизно 0,8 млн осіб, які проживають уздовж лінії розмежування (з яких 0,2 млн проживають на підконтрольних Україні територіях, і які й далі стикаються з небезпекою, обмеженим доступом до послуг, проблемами пересування й захисту).
Як підсумок усього сказаного ООН фіксує, що в Україні від конфлікту постраждали 3,7 млн осіб, з них 3,1 млн потребують гуманітарної допомоги. Водночас, 2,5 млн нужденних – жінки й діти.
Будь-яка війна – це не тільки загиблі й поранені, це ще й ті, хто пережив голод, обстріли, насильство. Це ті, хто втратив домівки і близьких. Кожен день війни множить кількість тих, хто постраждав. Кожен день миру не робить кількість постраждалих меншою. Це трагічна гуманітарна математика, у якій цифра може тільки зростати.
Міжнародні місії, гуманітарні ініціативи українського громадянського суспільства, зокрема Штаб Ахметова – найбільша приватна гуманітарна ініціатива в Європі, і далі допомагатимуть. Щоб зупинити множення жертв цієї війни і зменшити страждання людей.
