Творімо новини разом. Софійка – маленький борець за справедливість

Дівчинка з неймовірно виразними очима, маленька та тендітна, вона не терпить, коли когось ображають. Софійка дуже уважна, завжди дбає про однолітків, а якщо побачить чиїсь сльози – ніколи не пройде повз чужу біду. Одного разу навіть з кулачками кинулась захищати свою подружку.

«Я навіть не здогадувалась, що донька на таке здана, доки не дізналася від бабусі однієї дівчинки з нашого дитячого садочка», – розповідає мама Людмила.
 

Ось така красуня підросла за три роки

Схвильована мама мерщій звернулася до вихователів: чи не надто вже розійшлась її донька, захищаючи несправедливо ображену?
- Та що Ви? Софія ніколи нікому не завдасть шкоди, просто не може спокійно спостерігати, коли кривдять беззахисних», – заспокоїла маму співробітниця садочка.

Софійці у серпні цього року виповнилось шість рочків. Разом з родиною – мамою Людмилою, татом Олегом та старшим братиком Данилом  – вони вже понад три роки. Їхня сім’я була першою, хто відгукнувся на пропозицію сайту «Сирітству – ні!» поділитись історією усиновлення. Тепер вони охоче розповідають про свої досягнення та плани на майбутнє.

Софійка  росте старанною дитиною, дуже жвава, гнучка і пластична. Мама водила її на гімнастику, та влітку, на жаль,  тренування припинилися. Людмила каже, що просто не має права позбавляти донечку можливості розвивати свої здібності. Тому цей навчальний рік вони максимально присвятять хореографії чи акробатиці.
 
Першому синові Людмили вже тринадцять років. Данило перейшов до 8-го класу. Можливо тому,  що він доросліший, то і поводить себе більш стримано, як справжній чоловік. А Софійка, навпаки, в будь-який спосіб намагається довести, що вона вже самостійна! Дівчинка свідомо допомагає старшим, бо розуміє, що її робота корисна та потрібна. Як і всім левеняткам (бо народилась у серпні) Софійці подобається завжди й усьому бути першою.

«З братом в них є нескінченна гра «хто перший». Звичайно,  Данило часто поступається Софійці, а вона щиро радіє кожній перемозі. Вони стали такими рідними, що вже не можуть жити одне без одного».

Дівчинка – за всіма ознаками – справжній лідер: завзята, активна, весела. Тоді, три роки тому, коли вона тільки-но потрапила в родину, чи міг хтось здогадатися про її сміливість та працездатність?! Тож нехай її дитяче прагнення до добрих справ з  року в рік не згасає, а свідомо дорослішає.

Зараз сім’я у повному складі відпочиває на березі моря. Батьки тільки й встигають пильнувати, як пірнають їхні діти. А тим в радість показати мамі й татові, які вони спритні та відважні. І  щоразу, коли Людмила чує: «Мамо, поглянь, як я умію»,–  її охоплює така ж щира дитяча радість.

Sirotstvy.net