Куди звертатись мамам у складних життєвих обставинах?

Автори: А. Чорба, Г. Шемовнєв
Ю. Ляпкало

Коли життєві обставини стають сильнішими за материнську любов, як зберегти немовля в родині та знову міцно стояти на ногах?.
З кожним роком в Україні зростає кількість матерів-одиначок. Ці жінки стають для власної дитини і мамою, і батьком, і вихователем, і захисником, і найкращим другом. Досягти цього без підтримки надзвичайно важко. Коли поряд немає чоловіка, плече новоспеченій матері підставляють батьки й друзі. Вони прихистять і допоможуть піклуватися про малюка. Але якщо зарадити зовсім нікому, навіть найсильніші духом можуть опинитися в обставинах, коли рідна дитина стає важким тягарем.

Наталя Цветкова, менеджер соціальної квартири:
Бувають післяродові депресії. Постійно треба думати, де взяти кошти, куди пойти переночувати, а чим я буду годувати, а я погана мати. І там багато-багато страхів, коли на жінку навіюються, і вона не може з ними справитися. Тоді задається запитання. Дійсно, а може буде варто і краще моїй дитині в якомусь закладі?

Зневірені породілля, які не знають, куди звернутися по допомогу, залишають власних дітей напризволяще. Соромлячись свого вчинку, намагаються зробити це якомога непомітніше. Іноді не розуміючи, що таким чином наражають немовля на страшну небезпеку.

Київська міська лікарня №10. Холодної травневої ночі хтось подзвонив в двері приймального відділення. Коли чергова медсестра вийшла на вулицю – остовпіла. Завернута у ковдру, просто на землі одна однісінька лежала маленька дівчинка.
Поряд з немовлям медсестра знайшла записку, в якій жінка намагалася себе виправдати.

Людмила Ладанова, медична сестра київської міської, зачитує залишену запсику:
"Я сама з Луганська. Так зложилися в мене обставини, я цю дівчинку виховати не можу. Звати Богданка".

Мама бо Богданку й досі не повернулася.

Проблема покинутих дітей була актуальною завжди. Але з початком конфлікту на сході набула дійсно лякаючих масштабів. Одинокі породілля-переселенки, які покинули домівки через бойові дії, часто просто не можуть самостійно утримувати дитину. І таких історій – безліч.

Мама-одиначка, попросила не називати її ім'я:
Я взагалі родом з Луганська. У мене там тато залишився, брат. Є там свій кут, але туди я поїхати не можу, тому що там зараз війна. І тому я поїхала до Києва. У мене ще був маленький термін, ще могла працювати. Торгувала квітами в переході, а жила в хостелі.

Але що робити, коли приходить час народжувати? Невже немає іншого виходу, ніж покинути дитину? Хіба ж вона винна в тому, що для матері настали скрутні часи?

Рішення є завжди – головне знати, де шукати. Зокрема, можна звернутися до спеціалізованих центри для жінок, або ж так званих соціальних квартир. В них породіллі не лише отримують притулок, а й забезпечуються всім необхідним. Все заради того, аби не залишали дітей.

Мама-одиначка
Я звернулася до соціальної служби і вона направила мене в цей центр допомоги молодим жінкам у важкій життєвої ситуації з маленькими дітьми. І тут я перебуваю вже четвертий місяць. За цей час мені допомогли народити, поставили на облік. Зараз в цій квартирі повністю забезпечують мою дитини і мене. Тому що наш тато не допомагає.

В соціальних квартирах ладні приймати будь-кого, незалежно від соціального статусу та навіть громадянства. Тут допомагають і переселенкам, які не мають ані кола, ані двора, і жінкам, які тікають з дітьми від насильства в родині. Натомість вимагають лише одного – щиро бажати стати на ноги та піклуватися про свою кровиночку. З молодими мамами працюють психологи й юристи. Вони допомагають вийти з депресії і оформити соціальні виплати. А згодом навіть придбати власне житло.

Наталя Цветкова, менеджер соціальної квартири:
Виплати, які вони отримують в рамках угоди, ми намагаємося їм роз’яснити, щоб вони їх відклали. Тому що тут вони майже на повному утриманні. Є можливість зекономити, відкласти і подумати, наприклад, купити якесь житло. Були такі випадки, що купували дівчата хату і переїжджали туди.

Фахівці постійно наголошують – дитині завжди буде краще в родині. Залишена в дитбудинку, вона через все життя пронесе тягар відсутності батьківського піклування. Тож ми хочемо звернутися до матері покинутої в Києві крихітки Богдани та всіх жінок, які через скруту можуть взяти з неї приклад. Якщо ви дійсно хочете бути разом з дитиною, просто обставини виявилися сильнішими за материнську любов – вихід є. В благодійному фонді «Розвиток України», обіцяють вам допомогти. Жінці яка принесла маля до пологового будинку не варто боятися кримінальної відповідальності. Але майбутнє дитини залежить лише від того, чи ладні ви докласти зусиль, аби в неї було щасливе дитинство. Іще не пізно все виправити.

Коментар експерта
Дар’я Касьянова, керівник проектів і програм благодійного фонду Ріната Ахметова:
Такі центри матері і дитини існують по всій Україні. Їх більше, напевно, 20-ти сьогодні. Соціальні квартири для мам і дітей розраховані для вагітних жінок, для жінок, які мають дітей до півтора років і опинилися у складних життєвих обставинах. Вони можуть перебувати як у Києві, так і за межами Києва, тобто ми не прив'язуємося чітко до прописки. Вони можуть звертатися до служби у справах дітей або в центри соціальних служб. Ці служби є в кожному районі, і фахівці  мають переадресувати їх до соціальної квартири.