ЯКЩО ПРИЙОМНА ДИТИНА ПЕРЕЖИЛА СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО
Одна з найгостріших тем, про які важко писати й говорити, — насильство над дітьми. На превеликий жаль, таких дітей досить багато. Ідеться про тих, хто довгий час прожив у неблагополучних сім’ях, був позбавлений турботи й опіки, а також про вихованців інтернатних установ. Як поводитися батькам, коли прийомна дитина демонструє сексуалізовану поведінку? Про це розповіла сімейний психолог, залучений експерт Фонду Ріната Ахметова Маріанна Лапіна.
Немає чіткої статистики випадків сексуального насильства над неповнолітніми, оскільки ця тема є табу в нашій країні. Наприклад, якщо це трапляється з дитиною, яка живе в сім’ї, найчастіше ґвалтівниками є дорослі, які близькі до дитини. Це можуть бути батьки, їхні друзі чи знайомі. Подібні випадки важко довести, легше вдати, що дитина чогось не зрозуміла або їй здалося, і закрити питання. Соціальні служби можуть забрати дитину із сім’ї, якщо дізнаються про загрозу її життю або здоров’ю. Однак за відсутності видимих причин дитина може продовжувати зазнавати насильства в сім’ї багато років.
У державних установах нерідко сексуальне насильство над дітьми ретельно приховується, а іноді (уголос чи негласним способом) до нього заохочують співробітники.
Мій досвід спілкування з дітьми, які перебували якийсь час у сирітських установах, говорить про багато випадків «дорослих» стосунків між старшими й молодшими дітьми, причому нерідко вихователі чи інший персонал знали про все. Старші чи сильніші, застосовуючи насильство, зокрема сексуальне, підпорядковують собі слабших, щоб щось відібрати чи змусити виконувати якусь роботу замість себе, і навіть як спосіб розваги й задоволення підліткової сексуальності. Діти розповідали, що вихователі в деяких випадках негласно заохочували такі «нестатутні стосунки» в дитячих будинках, аби надійніше утримувати контроль над дітьми й налагоджувати дисципліну.
Жахливих історій, про які мовчать діти, багато. Навіть дорослій людині стає ніяково від усього почутого. Неможливо повністю усвідомити, із чим доводиться зіткнутися маленькій людині, яка не має надійного захисту, не має сім’ї та батьків. Сексуальним насильством вважають будь-яку поведінку дорослого в присутності дитини або за її участю, яка веде до задоволення сексуальних потреб дорослого.
Хочу відразу відзначити, що сексуальне насильство — це контактне насильство. Коли дитина живе в середовищі, де відбувається те, що має відбуватися лише між дорослими, це теж травматично для маленької душі з незміцнілою психікою. Наприклад, якщо хлопчика чи дівчинку залучають до перегляду порнографічної продукції, або їх схиляють до участі в її зйомках, або якщо дитина стає свідком статевих контактів. Наприклад, часто я чую подібне від дітей, які живуть із мамою, що приводила різних статевих партнерів, і все відбувалося на очах у дитини. Бувало, що дітей самі дорослі залучали до таких стосунків. Натомість тітки й дядьки давали щось смачне або заохочували якось інакше. Малюк не здатний зрозуміти та оцінити дії дорослого. І тоді він вважає такі стосунки нормальними й навіть хорошими. Адже йому нічого поганого не роблять, а ще він отримує якусь винагороду. Часто хлопці подібні дії сприймали як прояв любові й уваги, адже іншої турботи не було.
Сфера сексуальних стосунків виходить за межі усвідомлення дитини. Навіть якщо не б’ють, її розвитку завдається велика шкода. А якщо хлопчик чи дівчинка не хочуть робити те, що від них вимагають, відчувають біль, приниження, огиду, тоді це небезпечно подвійно. Така травма одна з найважчих і найскладніших для реабілітації.
Травматичний досвід людина має переробити, дати йому якесь пояснення, спробувати вбудувати його у свою біографію. Для кожного з нас, а для дитини особливо важливо розуміти, що відбувалося в складних ситуаціях, визначити значення та сенс цієї історії зі свого життя. Тільки тоді наслідки травми зможуть мінімізуватись.
Але діти не можуть дати визначення та пояснення сексуальному насильству. Посилюється стрес унаслідок того, що ця тема закрита, і ґвалтівник робить усе, щоб про це ніхто не дізнався. Часто дитині можуть загрожувати або заохочувати до мовчання різними способами. Малюк може вважати себе зрадником, якщо відкриє секрет, або боятиметься за своє життя чи життя близьких. У дитячих установах нерідко такий стан справ сприймають як нормальні стосунки. Про це я чула від одного прийомного батька: якийсь час він ходив до дитячого будинку як волонтер, а потім на зустрічі з майбутнім сином. Чоловік дружив з адміністрацією, і йому казали, що це нормальні стосунки, ніякого насильства тут немає. Усе «за домовленістю». Дітям це подобається, вони так розважаються.
Потрапляючи в нову сім’ю, дитина, яка пережила сексуальне насильство, цей бік свого життя не поспішає розкривати прийомним батькам. Вона може не наважуватися розповісти про все, бо не довіряє новій родині через минулий негативний досвід. Їй потрібен час для адаптації та почуття прихильності до дорослих.
Буває, що діти витісняють із пам’яті якісь епізоди свого життя, особливо найнеприємніші й найболючіші. Відбувається все несвідомо, включається психологічний захист, тому дитина може пам’ятати про насильство.
Часто дитина не ставиться до сексуального насильства в минулому як до надзвичайної події і вважає, що такі стосунки нормальні для людей. Тому вона не буде ні про що говорити.
У якийсь момент прийомна сім’я може помітити, що дитина поводиться «не за віком». Батьки можуть зіткнутися з так званою сексуалізованою поведінкою прийомної дитини. Цей термін служить для опису певних дій, які можуть говорити про те, що дитина пережила сексуальне насильство. Це включає імітацію статевого акту з іграшками або іншими дітьми, ранню мастурбацію (до підліткового віку), а також ігри дітей, у яких є явні елементи «дорослих стосунків»: недвозначні рухи, слова, натяки тощо. Дитина може постаратися знайти й подивитися порнографічні матеріали. Усе згадане може говорити про насильство, якщо не завжди, то в більшості випадків, особливо коли дитина не досягла пубертатного періоду. У підлітковому віці багато із цих симптомів можуть бути нормою.
В одній родині мама зауважила, що її прийомні діти — дочка 8 років і син, якому лише виповнилося 7, — часто зникають із поля зору. Вони останнім часом не так часто, як раніше, бавляться з іншими дітьми. На запитання, де бувають ці двоє, інші діти відповіли, що ця пара часто ховається в коморі. Одна з дівчаток зізналася, що восьмирічна дівчинка пропонувала всім «зайнятися сексом» (щоправда, вона висловлювалася по-іншому), і тільки хлопчик, який із нею ховається в коморі, погодився.
Коли прийомна мама почала розпитувати дітей, що вони постійно роблять, коли ховаються, діти не хотіли ні про що говорити, а хлопчик плакав і казав, що більше не буде. Після серйозної розмови батьків із дівчинкою та зізналася, що вони знімали трусики й чіпали один одного, намагалися імітувати статевий акт. За словами дівчинки, нічого поганого вона не збиралася робити. Просто їй дуже подобається.
Важко передати стан жінки. Вона інтерпретувала ситуацію як сексуальне насильство над хлопчиком. Вона дізналася, що дівчинка у своїй кровній сім’ї жила в середовищі, в якому відбувалися стосовно неї такі речі. Але поведінка дитини була для неї жахливою, і вона не знала, що робити далі, боялася, що дитина може допускати таке саме і стосовно інших дітей.
Ми багато розмовляли із цією родиною. Говорили про причини поведінки цієї дитини, про те, що вона в ранньому дитинстві стала жертвою насильства з боку дорослих. Тепер дівчинка намагалася відтворити минулий досвід, збагнути, що з нею тоді відбувалося. Причому вона не хотіла нашкодити своєму новому братові, навіть навпаки. У такий спосіб восьмирічка хотіла домогтися прихильності до себе від інших хлопців. Вона спостерігала такий спосіб стосунків раніше, не дуже розуміючи, що в цьому поганого. За потрібну поведінку дівчинка отримувала винагороду у вигляді подарунків і цукерок.
Випадки прояву сексуалізованої поведінки не рідкість, на жаль. Саме це вказує на сексуальне насильство над дітьми в їхньому минулому неблагополучному житті. Батькам, звісно, у такий момент дуже важко. Вони стикаються з проблемою, яка виходить за межі їхнього розуміння. А якщо немає знань і досвіду, то подібна ситуація стає кошмарною, тому часто виникає бажання позбутися «зіпсованої» дитини.
Саме ярлик зіпсованості нерідко привласнюють неповнолітньому, який рано проявляє сексуальну поведінку, навіть якщо він нікому не завдає шкоди та про це й не думає.
Як поводитися батькам, коли прийомна дитина демонструє сексуалізовану поведінку?
Важливо розуміти, що дитина, яка демонструє сексуалізовану поведінку, не стала неповноцінною або зіпсованою. Саме такі визначення часто дають дітям дорослі, кажуть, що не зможуть жити під одним дахом із новим членом родини. А дитина намагається зрозуміти, що з нею сталося, і зцілити свої рани, але стикається з гнівом, відкиданням і неприйняттям себе.
Батькам, які приймають дитину, важливо знати деякі правила, які допоможуть впоратись із ситуацією.
1. Діти, якими користувалися як сексуальними об’єктами, ніколи ні в чому не винні, навіть якщо вони отримували від цього задоволення. Завжди винен той, хто до цього схиляв дитину, — це дорослий, якому малюк довіряв, або старша чи сильніша дитина, якщо це відбувалося в умовах інтернатних установ.
2. Що б не сталося, не можна соромити чи дорікати хлопчику або дівчинці в присутності інших людей, зокрема дітей. Розмова про сексуалізовану поведінку має відбутися наодинці. І тут, мабуть, найголовніша проблема для батьків — упоратися спочатку зі своїми емоціями.
3. Діти, які зазнавали сексуального насильства, здебільшого мають низьку самооцінку. Вони думають про себе як про людину, з якою можна так поводитися. Часто провину вони беруть на себе, вважаючи, що заслужили таке ставлення до себе чи провокували ґвалтівника.
Тому дуже важливою складовою роботи з дітьми буде підвищення їхньої самооцінки. Це означає, що батьки мають наголошувати на позитивних якостях дитини, більше хвалити навіть за невеликі досягнення.
4. Діти, у житті яких сексуальні стосунки з іншими людьми були єдиними хорошими стосунками (в інших випадках їх або не помічали, або били), можуть приймати їх як норму й домагатися таких самих стосунків у новій сім’ї чи інших системах. Такі діти можуть виявляти свою любов своєрідним, спотвореним способом або провокувати інших до сексуальних нерозбірливих стосунків. Таку поведінку дорослі характеризують як розпусну, вважають, що дівчатка чи хлопчики не можуть упоратися зі своєю сексуальністю. Насправді в більшості випадків вони прагнуть отримати хоч сурогат кохання, тому що хочуть уваги й турботи.
Дорослі можуть у цьому випадку говорити про те, що є зовсім інші прояви любові, пояснити, які обійми й поцілунки між дітьми та дорослими допустимі, а які категорично не можуть існувати.
Розуміючи, що такі діти, як і всі інші, потребують тілесного контакту, можна влаштовувати сімейні обійми, ігри, в яких спочатку обговорюються правила: які можуть бути контакти, а які — ні. Важливо дитині показати інші способи взаємодії, але тільки в тому випадку, якщо вона дозволяє обіймати себе й торкатися до себе.
5. Потрібно пояснювати дитині мовою її віку, які сексуальні стосунки здорові, у кого вони можуть бути й коли. Важливо, щоб вона зрозуміла, що це частина життя людини, а також коли це може бути нормальним, а коли ні. Розповісти, що на тілі кожної людини є заборонені зони, яких ніхто без дозволу не може доторкнутися. І будь-яка людина незалежно від віку може й має говорити «ні» тому, хто ці заборони хоче порушити. У кожному конкретному випадку краще по допомогу звертатися до фахівців, які знають про наслідки травми сексуального насильства. На жаль, не всі фахівці-психологи й психіатри мають про це уявлення. Неодноразово мені доводилося чути, що дитині ставлять діагноз, призначають лікування. При цьому не приділяється увага реабілітації — і погіршується травма. Краще не поспішати, пошукати спеціаліста.
Лікувальним може бути середовище, яке покаже, що дитина гідна поваги, любові. І тоді вона зможе розповісти, що їй довелося пережити, коли вона буде почуватися в безпеці.
Також допомогти можуть терапевтичні історії з подібним сюжетом чи казки. У них герой, пройшовши подібні випробування, виходить із гідністю, зберігаючи хороше ставлення себе, і робить мудрі висновки. Подібні історії можна пошукати в Інтернеті, у спеціальній літературі, придумати самим або разом із дитиною.
