ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ЗАПАМ’ЯТОВУВАТИ: ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Дитина ходить до школи, але нічого не може пригадати зі шкільного матеріалу? Усьому є причина. З одного боку, першокласник не готовий до величезного обсягу інформації, а з іншого — до інтенсивної інтелектуальної роботи. І тут важливо допомогти дитині навчитися поповнювати багаж знань. Про види й властивості пам’яті, а також про застосування ментального методу запам’ятовування фахівці програми «Сирітству — ні!» Фонду Ріната Ахметова рекомендують дізнатися з порад лікаря-психіатра Наталії Стілсон. 

 

Головні труднощі дитини в першому класі — великий обсяг інформації. Як допомогти їй упоратися з навантаженням? 

 

Можливо, з боку обсяги шкільних знань і не здаються жахливими, і здебільшого батьки й не дуже тиснуть на дитину. Вони намагаються знайти підхід, пояснити деякі шкільні теми докладніше та зрозуміліше, у крайньому разі шукають репетиторів чи спеціальні групи підготовки до школи. Але після першого вересня потік інформації все одно накриває учня з головою. Як упоратись із цим потоком? Нерідко дитина приходить у перший клас досить оптимістично налаштованою. Вона вірить у себе й очікує, що стане відмінником. Але все виявляється не так легко, не все виходить. «Як же так? Невже я не настільки здібний у цьому?» — думає дитина. Ті самі запитання ставлять собі й батьки. Адже до першого класу все було чудово. Дитина могла і читати, і писати, і добре розмірковувати. А тепер слова «школа» й «стрес» стали майже синонімами. Чому? 

 

Учитися теж потрібно вміти 

 

З давніх-давен учнів ділили на здібних і тих, хто відставав. Щодо останніх вважали, що або такий учень лінивий, або в нього не вистачає розуму. Педагоги бачили із цього становища єдиний вихід: учня треба змусити вчитися. Як саме? Усе в основному зводилося до збільшення навчального навантаження та покарань. У XX столітті було встановлено, що діти можуть відставати в навчанні не лише через недбальство й нестачу здібностей. 

 

Більшість дітей не має навичок навчання. Вони не мають досвіду того, як у голові можна організовувати матеріал, і в них немає алгоритмів запам’ятовування. Згодом вони з’являться, але до цього часу ще доведеться чекати й чекати, вчитися та вчитися. 

 

Запам’ятати зараз чи вивчити на потім? 

 

Як відомо, існує два основні види пам’яті: короткострокова й довгострокова. 

 

Короткострокова пам’ять потрібна лише тоді, коли треба орієнтуватись у поточних подіях. Коли ми приходимо додому, то можемо тимчасово поставити сумку на порозі, щоб зняти верхній одяг і взуття. Після перевдягання людина точно пам’ятає, де сумка, і переставляє її на потрібне місце. Але пам’ятати до кінця життя інформацію про місцезнаходження сумки немає жодного сенсу. Тому вже за кілька годин мозок позбавляється зайвого вантажу. Найчастіше забувається навіть сам факт, що сумку кудись ставили. 

 

Інша справа — важливі справи й інформація. Їх потрібно постійно тримати в надійному місці. І це місце — довгострокова пам’ять. 

 

Основна проблема із запам’ятовуванням відбувається через незнання особливостей роботи цих двох видів пам’яті. Короткострокова пам’ять має невеликий об’єм. Наприклад, за один раз людина може запам’ятати лише 7–9 чисел чи слів. Але навіть ця інформація не повністю перетворюється на довгострокову пам’ять. Якщо через деякий час людину попросити пригадати ті числа або слова, які вона недавно запам’ятовувала, вона зможе назвати всього 3–4. І не факт, що навіть ці 3–4 об’єкти перейдуть у довгострокову пам’ять. 

 

У довгостроковій пам’яті не зберігається все підряд. Мозок зберігає тільки те, що відзначив як головне, а деталі може викинути як несуттєві. Для довгострокової пам’яті найважливіше — «скелет», а «м’язи»-подробиці вона може наростити в разі потреби. Але тільки якщо вона має на це час. Але це ще не все! 

 

Мало покласти в довгострокову пам’ять, потрібно ще звідти й дістати. І тут знов можуть бути проблеми. Пам’ять не віддає все відразу, а тільки частинами, і то не завжди повністю. У процесі її швидкого наповнення без можливості все переварити вона може видати лише 30 % своїх запасів. 

 

Як упорядкувати архіви пам’яті 

 

Уявіть собі, що ви є працівником архіву. Вам потрібно перенести на зберігання документи. У вас невеликий кабінет, де ви працюєте. І раптом вам починають із шаленою силою приносити й приносити матеріали. Ваш кабінет наповнюється паперами до стелі. Що ви скажете? Напевно, ви закричите: «Стоп! Я не можу так працювати, мені розвернутись нема де! Я не можу опрацювати жодного документа! Давайте винесіть усе зайве й кладіть свої документи невеликими партіями». 

 

З пам’яттю те ж саме. Якщо ви пхатимете в область короткострокової пам’яті все без розбору, то вона просто почне все викидати. Пропускна здатність до «архіву» значно знизиться. Та й з архіву мало що буде виходити за такої напруги. 

 

Для того щоб «архів» працював нормально, необхідно організувати правильне й послідовне постачання інформації. Потім надати можливість нашому внутрішньому архіваріусу попрацювати. Як це зробити? Забезпечте «правильне постачання інформації в архів». 

 

1. Укажіть формат доставляння. Перш ніж почати щось доставляти та розкладати, в архіві треба підготувати місце, де все це лежатиме. Для цього, перш ніж читати текст, варто прочитати заголовки, переглянути картинки, прочитати підписи під картинками. За цією інформацією буде вже приблизно ясно, про що йтиметься і до якого відділу пам’яті цей матеріал краще віднести, скільки потрібно буде «полиць» для розділів. 

 

2. Уточніть зміст. Дитина має прочитати текст один раз і відразу розповісти своїми словами, про що там говориться. Це дозволить створити точніші межі для того матеріалу, який треба запам’ятати. Неважливо, що дитина скаже не все чи зовсім не точно. Особливої точності не потрібно, та й якщо дитина буде згадувати факти не по порядку, не біда. Єдине — можна поправити дитину в тому, щоб вона більш правильно виділила основну ідею тексту.

 

Так ми поклали першу порцію інформації на короткострокову пам’ять. Тепер можна дати дитині трохи відволіктися на щось інше, не пов’язане з прочитаною темою. У цей час короткострокова пам’ять почне поступово пропускати інформацію до сховищ. 

 

3. Розкласти по шматочках. Тепер, коли відомо, про що текст, можна прочитати його уважніше й розкласти по частинах те, що відбувається. Що трапилося спочатку, що згодом? Якщо текст про зиму, які ознаки зими описує автор? 

 

4. Скористайтеся ментальною картою. Це досить простий метод: інформацію подають у вигляді схеми алгоритму, який допомагає потім швидко згадати весь зміст. Мозок сам по собі під час запам’ятовування створює такі алгоритми, але можна йому допомогти. 

 

Карту малюють у вигляді «дерева». У його основі лежить тема, а від неї відходять «гілки». Що описується в тексті про зиму? Погода — природа — люди. Що про погоду? Сніг — іній — хуртовини — мороз. Що про природу? Річки змерзли — ведмеді заснули — зайці змінили колір. Що про людей? Одягнулися тепло — займаються зимовими видами спорту — готуються до Нового року. 

 

Після створення ментальної карти знову варто відволіктися та відпочити хвилин 15. Можна просто дати дитині порухатись, можна дати час покласти в портфель речі для наступного дня, а можна почати готувати якийсь інший урок, який дитині подобається або не дуже сильно напружує. 

 

5. Перевірити засвоєне. Тепер, коли ми все розклали по поличках, залишається лише один крок. Спробувати, як інформація буде витягуватися зі сховищ. Для цього дитину потрібно протестувати. Не треба влаштовувати екзаменаційну процедуру, просто поставте кілька ключових запитань із пройденої теми. Зверніть увагу на те, що дитині не дуже добре запам’яталося. Якщо є якісь затримки, то потрібно це місце ще раз проговорити. А через 1,5–2 години ще раз пройтися по темі. 

 

Це лише одна з багатьох методик, які допоможуть вашому учневі краще впоратися із завданням. Не варто чекати, що дитина схопить алгоритм на льоту. Спочатку ментальні карти доведеться малювати вам, щоб ваш школяр ухопив суть. Але з кожним разом його потрібно дедалі більше залучати до побудови карт, щоб через якийсь час він почав робити це сам. 

 

Уся процедура може здаватися досить довгою, але насправді вона значно економить час загалом за рахунок того, що пам’ять починає працювати більш ефективно.