ЯК КРАЩЕ ОРГАНІЗУВАТИ ПЕРШУ ЗУСТРІЧ ІЗ ДИТИНОЮ В ЗАКЛАДІ ІНТЕРНАТНОГО ТИПУ?

Серед соціальних працівників існують великі розбіжності щодо питання, як краще організувати знайомство дитини з її новою сім’єю. Знайомство дитини із родиною має здійснюватися поступово, крок за кроком. Ні в якому разі не можна тиснути ні на одну зі сторін із метою прискорення процесу. Але що це означає – поступове знайомство? Практика показує, що знайомство дитини з родиною може варіюватися від одного контакту до серії зустрічей. 

Процедуру знайомства можна умовно розділити на три етапи: підготовка, перша зустріч, наступні зустрічі. 

У реальному житті так відбувається не завжди, оскільки підготовчий етап повинен плавно приводити до влаштування дитини, а перша й наступні зустрічі проходять по-різному в залежності від особливостей дитини. Деякі сім’ї твердо переконані, що дитина, про яку так багато говорилося раніше, обов’язково стане членом їхньої родини. Для інших батьків необхідна не одна зустріч, поки їх тривоги й побоювання не розвіються й вони зможуть уже спокійно й тверезо оцінювати обстановку та приймати подальші рішення. 

Головним завданням на підготовчому етапі є ознайомлення потенційних батьків із реальною й достовірною інформацією про дитину. Родині повинні бути надані всі відомі дані про кровних батьків; про причини, через які дитина залишилася без батьківського піклування; усю інформацію в хронологічній послідовності, починаючи з моменту влаштування її в заклад; прогресивні зміни, що відбулися за цей час, і опис поточної ситуації, включаючи навчання в школі, інтереси, хобі тощо. Але ця інформація – лише початок знайомства з дитиною. Набагато важливіше обговорити її особистість, проблеми й потреби. Для того, щоб дати живий, достовірний опис особистості дитини, не можна обмежитися тільки загальними фразами (наприклад, товариська, відкрита, з хорошим почуттям гумору). Що означає «відкрита» в даному контексті? Або як розуміти фразу «має хороше почуття гумору»? 

Дуже корисно показати фотографії дитини. Обговорюючи з майбутніми батьками проблеми дитини або описуючи труднощі, з якими їм доведеться зіштовхнутися, потрібно дуже чітко та ясно висловлювати свої думки. Мало сказати про те, що проблеми в дитини виникли тому, що вона ніколи раніше не мала почуття захищеності або піддавалася жорстокому поводженню. Таке формулювання абсолютно незрозуміле для нових батьків, які хочуть точно знати, як їм знайти вихід із тієї чи іншої ситуації. Потрібно намагатися детально пояснити, у чому полягає суть проблеми, яким чином вона проявляється, які ситуації в минулому дитини стали причиною цього, як потрібно діяти в таких випадках. Під час підготовчого періоду разом із майбутніми батьками обговорюються окремі важливі питання, що стосуються дитини. При цьому потрібно уникати використання жаргонних фраз. Слід точно пояснити, як дитина встановлює контакт із людьми, чи може вона сприйняти відверті прояви любові, як буде ставитися до кожного з батьків. 

Наступний крок – це візит у заклад, де перебуває дитина. При бажанні потенційні батьки можуть познайомитися з дитиною. Не дивно, що після серйозної, емоційно напруженої бесіди, детального знайомства з історією дитини, деякі потенційні батьки просять дати їм час на роздуми. Трапляються випадки, коли сім’ї вирішують, що ця дитина їм не підходить, адже вони не зможуть впоратися з її проблемами. 

Потрібно пам’ятати, що люди не можуть відразу засвоїти той обсяг інформації, який їм дається під час однієї бесіди зі спеціалістами служби у справах дітей. Вони запам’ятовують те, що вважають найважливішим для себе, а вже під час наступних бесід із працівниками закладу зможуть поставити свої запитання. 

Перша зустріч 

Якщо підготовчий період проходить так, як описано вище, то перша зустріч дитини із сім’єю розглядається як черговий етап процесу знайомства, а не як кульмінаційний момент. І тому можна не надавати цьому етапу вирішального значення. 

Наступні зустрічі 
Вони проводяться з метою встановлення балансу між потребами дитини й можливостями сім’ї. По суті, це означає, що спосіб організації контактів залежить від дитини, а частота зустрічей визначається потенційними батьками, хоча, звичайно, ці дві складові взаємозалежні. 

Стадія початкового знайомства дитини з потенційними батьками є чимось більшим, ніж просто встановлення соціальних контактів. Потенційним батькам важко витримати тривалий період перших зустрічей, якщо вони не розуміють мети й не бачать руху вперед. Кожна пара повинна бути впевнена в тому, що все, що відбувається навколо, має свій сенс. На якомусь етапі знайомства дитина вирішує, що їй хочеться побувати в будинку, де живуть її нові знайомі. Часто ця зустріч триває всього кілька годин, і дитина тільки починає думати про те, що зможе побачити будинок своїх потенційних батьків. 

Попередні зустрічі виявляються дуже корисними, якщо вони проводяться цілеспрямовано. Часто їх розглядають просто як можливість для майбутніх батьків і дитини краще пізнати одне одного й таким чином полегшити процес переїзду дитини в сім’ю. Звичайно, процес переселення дитини в новий будинок – справа непроста. 

У масовій практиці поки певних правил організації зустрічі з дитиною не існує. У кожному конкретному випадку питання вирішується на місці керівником тієї установи, де перебуває дитина. Деякі директори дитячих будинків приводять кандидатів у групу, не зосереджуючи на цьому уваги дітей, дають можливість подивитися на обрану дитину в природному середовищі. Потім у кабінеті детально знайомлять з особистою справою, дають характеристику дитині, відповідають на запитання майбутніх батьків. Хтось із керівників робить усе навпаки: спочатку знайомить із документами, а потім – з потенційним сином чи з донькою. Іноді дитину запрошують у спеціальну кімнату, кабінет, де співробітник розмовляє з нею на різні теми, просить виконати доручення. Після побаченого й почутого кандидати визначаються з вибором, або їм дають іще час подумати. 

Іноді в батьків та дитини буває любов з першого погляду й на все життя. Але частіше відбувається поступове звикання. Тому деякі спеціалісти радять зустрітися з дитиною кілька разів. 

Першій зустрічі й контакту з дитиною приділяється досить серйозна увага. Тут важлива підготовка. Можна помітити, що навіть малята перед зустріччю нервуються: вони збуджені, довго не можуть заснути, неспокійні, примхливі. Старші діти переживають страх й іноді звертаються до оточуючих дорослих (вихователів, медичних працівників) з проханням нікуди їх не віддавати, залишити в дитячому будинку, хоча напередодні виявляли готовність жити в родині, виїхати із закладу, питали, чи скоро приїдуть батьки. Це природно. Згадайте себе, коли вам доводиться вперше здійснювати якусь справу або йти на якусь важливу зустріч. Вам теж доводилося хвилюватися в подібних ситуаціях. Малюк з будинку дитини може злякатися, побачивши чоловіка, і тому довго не звикає до нового тата. І це не тому, що він не любить саме вас. Просто в дитячих установах найчастіше працюють жінки, чоловіки ж незвичні для малюка. А може статися й так, що, втомившись від великої кількості жінок поруч, дитина починає віддавати перевагу чоловікові й ігнорує нову маму. Наберіться терпіння, піклуйтеся про нового члена сім’ї, і ваші старання не залишаться непоміченими. 

Порада: не ображайтеся на дитину, якщо вона віддає перевагу комусь одному з членів сім’ї. Слід знати, що діти можуть поводити себе при першій зустрічі по-різному й іноді абсолютно несподівано для оточуючих. Це залежить, перш за все, від особливостей нервової системи й рис характеру дітей. Емоційно чуйні – охоче йдуть назустріч дорослим, деякі кидаються до них із криком «Мамо!», обіймають, цілують, а всі, хто спостерігають цю сцену, витирають сльози радості. Емоційно скуті діти злякано туляться, не відпускають руку знайомого дорослого або ніяково посміхаються, роблять несміливі кроки назустріч, простягають руки новим батькам. Такі діти з труднощами розлучаються зі звичним оточенням, плачуть, неохоче йдуть на контакт із новими людьми. Переживають і майбутні батьки: «Ми не сподобалися дитині». 

Порада: готуючись до прийняття дитини в сім’ю, наскільки це можливо, більше дізнайтеся не тільки про стан її здоров’я, історію життя, а й про особливості характеру, поведінки. Пам’ятайте, що в дитини потрібно розбудити стан очікування зустрічі з вами, оскільки їй потрібен час для звикання. Невідомість лякає дітей навіть більшою мірою, ніж дорослих. Якщо ви не можете часто відвідувати її, залиште свої фотографії, альбом, у якому дитина може побачити ті умови, у яких житиме (кімнату, двір, привабливі місця навколишньої місцевості, іграшки, тварин і ще якісь значущі для неї дрібниці). Підберіть найбільш вдалі фотографії своєї сім’ї, зробіть зворушливі написи. Добре, якщо все це дитина отримає до того, як ви остаточно будете забирати її в родину. 

За матеріалами сайту mediapasport.com.ua.