ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПЕРЕЖИТИ ПСИХОЛОГІЧНУ ТРАВМУ
Майже у всіх дітей з інтернатних закладів є психотравми, що ускладнюють їхній розвиток, і в майбутньому це призводить до деструкції особистості. Спеціалісти програми «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова вирішили розповісти читачам порталу, що таке психологічна травма та як допомогти дитині її подолати.
Психологічна травма – це подія, що завдає шкоди психологічному здоров’ю людини, а також яку неможливо подолати самостійно. Це ті явища, з приводу яких особа тривалий час перебуває у дискомфортному стані. Це ті обставини, які позбавляють душевного спокою, психічної рівноваги та вимагають кардинальних змін у мисленні й поведінці.
Причини дитячих психотравм
Дослідження, проведені психологами серед дитячої та підліткової аудиторії, дозволяють стверджувати, що найскладнішими подіями у житті дитини, які сприяють появі психотравм, є:
• моральне, фізичне, сексуальне насильство;
• смерть близького родича;
• власна хвороба чи захворювання батьків;
• зрада, обман, несправедливість родичів й авторитетних дорослих, друзів;
• виховання аморальними дорослими;
• дорослішання в асоціальній атмосфері як в родині, так і в колективі;
• несподіване порушення стосунків у сім’ї;
• раптове відчуження батьків від дитини;
• розчарування, незадоволеність від нездійснених надій;
• гіперопіка або брак батьківської уваги;
• сварка з близьким другом за його ініціативою;
• несправедливе ставлення, тиск на дитину авторитарних вчителів;
• шкільне цькування.
Психологи також виділяють найпоширеніші симптоми травм:
• фізичні симптоми – виникнення головного болю, затримка реакції, енурез;
• замкнутість – ця поведінкова реакція здебільшого проявляється у втраті довіри, небажанні спілкуватися та інфантильному поводженні;
• зацикленість – проявляється у потребі знову переживати стресові події, наприклад, через ігри та малюнки, що повторюються. Дитина може бути надмірно стурбована можливими подіями в майбутньому (які, на її думку, можуть бути якось обумовлені тим, що сталось) або ж ночами їй можуть снитися жахи;
• тривога – характеризується нав’язливою поведінкою, виникають проблеми з концентрацією уваги, виникнення необґрунтованого страху, прояви нестриманості та агресії.
Чим небезпечні психологічні травми?
Психотравми призводять до того, що в дорослому житті особа не здатна соціалізуватися. Їй складно встановлювати нові контакти, комунікувати, адаптуватися у колективі.
У дитинстві формується ґрунт для розвитку нав’язливих страхів, наприклад: соціофобія, через яку людина боїться бути у колективі. Травма, отримана в дитинстві, дає старт різноманітним депресивним розладам, внаслідок чого йде психологічна установка на самознищення.
З часом дитячі психотравми нашаровуються і це призводить до формування адикцій – анормальних пристрастей, серед яких найпоширенішими є алкоголізм, наркоманія, ігроманія, комп’ютерна залежність. Психологічні травми дитинства у зрілому віці також проявляються у вигляді харчових аномалій: компульсивне переїдання або нервова анорексія.
Психологи стверджують, що усі психічні та поведінкові розлади особистості у дорослому житті мають витоки з дитинства, коли особа зазнала психологічного травмування. У 90% таких випадків – дотримання асоціального та аморального способу життя.
Як допомогти дитині пережити психологічну травму?
Головне завдання батьків – засвоїти необхідний рівень психологічних і педагогічних знань, обрати правильну стратегію виховання дитини, позбавлену деструктивних стереотипів. Дорослі мають створити належні умови для розвитку та становлення особистості, надавати психологічну підтримку у подоланні ним труднощів, що виникли.
Мама й тато – це надійні попутники, яким дитина без страху та сумнівів може розповісти свої тривоги. У жодному разі не можна очікувати самовирішення ситуації, адже це неможливо.
У будь-якому випадку потрібно звернутися за фаховою допомогою до психолога та спільними зусиллями виробити адекватну програму, спрямовану на відновлення душевної рівноваги у маленької особистості. На сьогодні розроблено чимало психотерапевтичних заходів для дітей, що дозволяють розвинути у дитини здатність до повноцінного життя, подолати всі бар’єри та викоренити деструктивні стереотипи мислення, напередодні закладені соціальним оточенням.