СИЛА СІМ’Ї. БЛОГ АЛІНИ КЛІМЧИК, СПЕЦІАЛІСТА ПРОГРАМИ «РІНАТ АХМЕТОВ – ДІТЯМ. СИРІТСТВУ – НІ!»

Нещодавно, після святкування Дня усиновлення, у мережі з’явився цикл постів усиновителів, а також опікунів та батьків-вихователів прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу. Давні друзі програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» і новоспечені родини ділилися своїм досвідом та роздумами про свято, про важливість сім’ї, про участь держави у підтримці їхніх сімей. Думки були різні. Перечитавши вдосталь нотаток батьків, я виокремила характерну особливість цих дописів. Усі батьки стверджували, що їхня сім’я сильна, і що було, і що чекає попереду – все життєве, буттєве – те, що не владне змусити їх здатися, і заради чого потрібно жити. 

Спеціаліст програми  «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!»     
Аліна Клімчик

Про що я зараз? Про силу сім’ї. Про життєдайну енергію, яка стимулює відчувати, вдихати кожний новий день. Це, власне, відповідь, для чого людині потрібна сім’я. Авжеж, щоб жити, любити, творити, бути почутим, зрозумілим, дарувати власне тепло. 

Це потрібно кожному. Це потрібно і дітям. Дітям, які живуть там, в інституціях. Їм потрібні не речі, їм потрібні теплі руки, що обіймуть, мудра голова, яка направить, чуйні вуха, що вислухають, ніжний голос, який озвучить: «Синку / доню, я підтримую тебе, вірю в тебе». Почуття дають людині можливість відчувати себе живою, а віра близьких народжує силу всередині нас.  

Сила сім’ї. Чому прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу багаті, ви коли-небудь міркували? Бо членів сім’ї багато, і вони тримаються разом, і в біді, і в радості. Так, можуть недоотримати матеріально (тут є ще обов’язок держави), але точно отримують духовно. Бо є мама і тато, які працюють цілодобово, щоб у жодного з вихованців не боліло там, в серці. 

За час роботи програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» траплялися такі історії, коли жінки просто підбирали дітей на звалищах і приймали у своє життя. З точки зору законодавства, це не законно. З точки зору закону серця – це неймовірно. І здавалося, нащо витрачати свій час людям на виховання чужих дітей? Знаю точно, що так не думають ані усиновителі, ані батьки-вихователі, ані опікуни.  

Ці люди свідомо готові подарувати світ своїм дітям, не розділяючи їх на біологічних і усиновлених чи прийомних. Кожна подія – це досвід, обрамлений гіркотою і щастям. Кожна дитина – носій цього досвіду. Разом пройшовши стежину, батьки та дитя отримують силу, що береже їхню сім’ю. 

Сила сім’ї. Що це? Це коли ти знаєш, що все на світі можна пережити не самому, бо є вони – рідні, вони не дозволять прийняти весь удар долі самотужки. З тобою розділять порівну, на кожного.  

Цим хлопчикам і дівчаткам страшно перед незвіданим. Тому вони так відчайдушно чекають батьків, які, на жаль, дуже часто не готові дати їм цю впевненість у завтрашньому дні. Та коли до них приїздять люди з відкритим серцем і бажанням бути поруч, діти відчувають цю силу і до неї тягнуться. А потім стається диво. Вже у сім’ї. Історій безліч. Більше щасливих, щоправда, обплетених часом тернистим шляхом, але є. Їжачки-діти згодом стають титанами, супергероями. І це дарує усиновителям і опікунам, а надто вже і прийомним батькам силу, бо всі ночі і дні копіткої батьківської праці були недарма. 

І тоді не страшно, бо є сила сім’ї. Що воно таке? Це міцні взаємини між батьками і дітьми, які долають усі негаразди та насолоджуються радістю, разом торуючи життєвий шлях. 

А я вчергове нагадаю: на порталі «Сирітству – ні!» понад 5300 анкет хлопчиків і дівчаток, яким треба родина. Вони чекають тих, з ким разом відчують магічну і життєдайну силу сім’ї.