СИБЛІНГИ: ІНСТРУКЦІЯ ВИХОВАННЯ БРАТІВ/СЕСТЕР В СІМ`Ї

Сьогодні в Україні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дуже багато. Більшість серед них – сиблінги. Спеціалісти програми «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова вирішили розповісти читачам, хто такі сиблінги та особливості їхнього виховання у сім’ях. 

Сиблінги – це рідні брати та сестри, в яких спільні батьки. В інтернатних установах проживають цілі сиблінгові сім’ї. Їх ще називають сімейними групами. Ці діти вже пережили одне з найтяжчих потрясінь у своєму житті – втрату рідних або вилучення з кровної сім’ї.  

Українським законодавством передбачено, що сиблінгів заборонено розлучати. Та все ж у деяких випадках таке можливо. Як результат – розрив зв’язків з братами та сестрами при перебуванні дитини в інтернатах може спричинити вторинну травматизацію особистості. Психологи стверджують, що перебування сиблінгів разом знижує ризик невдач у сімейному житті вже дорослих дітей-сиріт. 

Сиблінгові стосунки – серед найбільш тривалих з близьких стосунків між людьми. Проблема прийому сиблінгів у сім’ю багатогранна та багатоаспектна. Варто зауважити, що при всіх складнощах, з якими стикаються кандидати в усиновлювачі, опікуни, прийомні батьки та батьки-вихователі, влаштування у родину сиблінгів відкриває великі можливості. Йдеться насамперед про прив’язаність дітей одне до одного, що може стати надійною опорою у складний адаптаційний період. 

Та бувають випадки, коли сиблінги перебувають у постійних конфліктах, адже кровна спорідненість не є імунітетом від сварок. Прийомні батьки мають розуміти: коли вони приймають нових дітей в родину, то повинні бути готовими до того, що від них вимагатиметься подвійна/потрійна увага до дітей. 

Дитина конкурує з іншими, займаючи певне місце в сім’ї. Кожен із дітей прагне показати хто він як людина і чим відрізняється від своїх братів і сестер. Суперництво між дітьми зростає, якщо вони відчувають, що одержують нерівну кількість уваги або існує напруга у стосунках батьків. 

Від батьківського виховання багато в чому залежить, як саме формуватимуться стосунки сиблінгів. 

Дорослим варто запам’ятати: 

• необхідно частіше говорити дітям, що ви їх любите; 

• треба намагатися не порівнювати дітей між собою та іншими дітьми; 

• необхідно ретельно стежити за тим, що говорите з приводу особливостей своїх дітей; 

• не можна розділяти дітей на «поганих» і «хороших», це породжує суперництво між ними; «погана» дитина вважає, що вона все одно не буде такою хорошою, як її брат чи сестра, а «хороша» часто вважає, що її помічають лише тоді, коли вона у чомусь краще свого неслухняного брата або сестри; 

• важливо уникати ролі арбітра в сутичках і сварках між сиблінгами; втручання може сприяти розвитку агресії між ними; 

• важливо навчити дітей висловлювати свій гнів, протест, поганий настрій у безпечний спосіб (через малюнок, ліплення, бій подушками); 

• не можна дозволяти дітям скаржитися одне на одного, для цього необхідно навчити сиблінгів використовувати прямі контакти, тобто висловлювати ревнощі відкрито один одному; 

• ви повинні допомогти дітям навчитися грати разом, не ділити іграшки на «мої» та «твої»; важливо уникати ситуацій, в яких одна дитина не отримала те, що отримала інша; 

• необхідно регулярно виокремлювати особистий час спілкування з кожною дитиною, забезпечивши справедливість заохочень і привілеїв, і не вибираючи улюбленців; 

• у жодному випадку не можна змушувати сиблінгів полюбити одне одного, інакше це може призвести до повної ненависті між ними. 

Якими складними не були б відносини між сиблінгами, вони допоможуть дітям при вирішенні складних ситуацій взаємодії з оточуючими у подальшому житті.