СОРОМ – НЕ ІНСТРУМЕНТ ВИХОВАННЯ

Сором – одна з тих емоцій, котру батьки чомусь дуже люблять застосовувати як інструмент у вихованні дітей. Це груба помилка. Сором – це природна емоція, але іноді вона має руйнівну силу, що завдає шкоди психологічному розвиткові дитини. Чим небезпечна дія сорому як засобу виховання розповідають спеціалісти програми «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова. 

Присоромити дитину означає дорікнути їй в недосконалості, проблемності, неповноцінності. Тож не дивно, що діти під градом таких зауважень зростають з почуттям власної нікчемності. Як це почуття проявляється у їхній поведінці? 

• Діти стають замкненими, невпевненими, бояться розкритися, довіритися. 

• Вони страждають через почуття неповноцінності, сором'язливі, часто ніяковіють. 

• Іноді вони компенсують внутрішнє почуття сорому зарозумілістю і похваляннями. 

• Діти болісно реагують навіть на конструктивну критику. Тому що для них це не просто недолік або помилка, а ще один доказ їхньої нікчемності. 

• Вони зневажають в інших ті якості, почуття або вчинки, за які соромили їх самих. 

• Діти соромлять інших дітей. 

• Вони страждають через почуття самотності, навіть якщо їх люблять і піклуються про них.  

• Дітям важко повірити в щире і доброзичливе ставлення інших до них. 

• Вони часто прагнуть до досконалості як до доказу їхнього права на життя. Вони роблять або ідеально, або ніяк (принаймні намагаються). 

• Діти часто перебувають у депресії. 

• Вони схильні до обману себе та інших. 

• Для них дружба – це перш за все задоволення чужих потреб.  

• Для дітей, які відчувають сором, характерні шкідливі звички (переїдання, азартні ігри, шопоголізм, трудоголізм). 

Щоб таким «інструментом» не завдати шкоди психологічному здоров’ю дитини, батькам слід запам’ятати: 

1. Соромити дитину – все одно що лякати її. Зі страху знову викликати гнів вона, можливо, і зробить те, що від неї очікують дорослі, але так і не зрозуміє, що від неї хочуть. Учіть дитину, пояснюйте їй, знаходьте шляхи вирішення проблеми разом. 

2. Совість у дитини формується до семи років – марно закликати до неї раніше. 

3. Почуття сорому – внутрішній регулятор, який утримує людину від поганих вчинків. Це не інструмент для виховання маленької дитини. 

Розумне виховання дозволяє сформувати у дитини почуття відповідальності за свою поведінку і здатність відчувати провину, коли вона щось зробила не так. Почуття провини характерне тим, що дитина розуміє, що вона хороша, але вчинила недобре, і це потрібно виправити: вибачитися, спробувати компенсувати збиток, зробити для людини добру справу і вичерпати конфлікт. 

Відчуваючи провину, людина здатна каятися, шкодуючи про те, що в певний момент життя зробити по-доброму не вдалося, що комусь заподіяла незручності або біль. І саме цю обставину слід враховувати, пояснюючи своєму чаду його проступок. Бо підказка, як виправити те, що трапилося, прихована в самій дитині.