ШАЛВА АМОНАШВІЛІ: «ДИТИНА НАРОДЖУЄТЬСЯ НЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ПРОДОВЖИТИ ВАШ ШЛЯХ. У НЕЇ Є СВІЙ»

«Батьки — це професія» — так вважає відомий грузинський педагог Шалва Амонашвілі. Як знайти підхід до дітей, що їм потрібно дати, щоб вони реалізували себе в житті? Що краще: бути керівником чи підлеглим? Фахівці програми «Сирітству — ні!» рекомендують ознайомитись із цікавими думками досвідченого педагога, якими він поділився на зустрічі з мамами й татами в Києві. 

У Шалви Амонашвілі понад шістдесят років досвіду педагогічної діяльності та безліч звань. Але коли він говорить про себе, то насамперед згадує, що він батько двох дітей та прадід сімох онуків. В основі підходу Шалви Олександровича щодо виховання є установка: кожна дитина — це насамперед особистість, яка не терпить авторитарного ставлення до себе.
Про виховання та дітей

Виховання — такий феномен, про який кожен має свою думку. Можна зупиняти людей на вулиці й питати: «Моя дитина пустує, не слухається, уроки робити не хоче. Як бути?» І будь-яка людина вважатиме, що може дати вам пораду. Ніхто не може сказати: «Я не педагог». Навіть якщо ви не навчалися в педагогічному вузі, ви з народження отримуєте кваліфікацію стати батьком чи матір’ю та народити нове покоління. Батьки — це професія. Вони мають пояснювати щось своїй дитині, передавати знання. Цей процес називається педагогікою.
Про постулати педагогіки

Етимологічно слово «дитина» означає «нове буття». Ваші діти — це інше покоління. Вони не схожі на вас у дитинстві. Вони наділені винятковими здібностями, вміннями й талантами. І якщо ми не перебудуємо свою свідомість, ми не дамо своїм дітям того виховання, яке вони хочуть отримати. Є кілька постулатів, ігноруючи які ми можемо нашкодити дитині.

Сприймайте дитину як особистість, що з’явилась у вашому житті. І ставтеся до неї відповідно, насамперед без роздратування. Бо якщо мати чи батько дратується, і мови не може бути про виховання, тільки про руйнування вже створеного. 

Пам’ятайте, що дитина народжується не для того, щоб продовжити ваш шлях. Вона має свій. Ми нервуємо, коли дитина вибирає не те, чого ми очікували, нав’язуємо професії, смаки, оцінки. Але їй потрібно дати можливість пройти свій шлях, прожити своє життя та виконати свою місію. 
Виховуйте своїх дітей без почуття власності. Щоб особистість сформувалась, їй потрібна свобода. 

Дозволяйте дітям пустувати. З одного боку, ми любимо пустунів, а з іншого боку, постійно говоримо їм: «Перестань!», «Не чіпай!». Будь-яка успішна людина в дитинстві була пустуном. А чудовий виконавець був ботаніком у школі. Який спосіб життя кращий — бути двигуном світу чи бути одним із вагонів, що котяться за цим локомотивом? Деякі батьки радіють, що їхня дитина не плаче, не кричить. Але нічого хорошого в цьому немає. Потрібно розворушити свою дитину, самому пустувати, щоб вона навчилася ламати старі схеми, переоблаштовувати світ. 

Підживлюйте дітей образами. Саме слово «виховання» означає «підживлювання особистості». А особистість наповнюється прикладами, образами. Подумайте, які якості ви хочете бачити у своїй дитині. І проявляйте їх самі, щоб вона засвоювала відповідну модель поведінки. 

Джерело: WoMo