РІШЕННЯ Й ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЇХ НАСЛІДКИ. БЛОГ НАДІЇ КОНДРАТЮК, ЕКСПЕРТА ПРОЕКТУ «НАСТАВНИЦТВО» ФОНДУ РІНАТА АХМЕТОВА

Напевно, одна з основних навичок, яка робить нас дорослою людиною, – це здатність приймати рішення й нести за них відповідальність. Розмірковуючи над цим, я зрозуміла, що в процесі прийняття рішень є кілька складових. Адже буває так просто, раз – і рішення прийнято.

Цьому передує процес роздумів, вагань, порад і консультацій. Зважування плюсів і мінусів, оцінки своїх можливостей та багато іншого.

А що саме спонукає нас приймати те чи інше рішення? Що стає першопричиною усвідомлення того, що я повинен зробити вибір і треба прийняти рішення?

Рішення бувають різні: звичайні, глобальні, довгострокові й швидкоминучі. Одружуватися чи не сьогодні, вибрати майбутню професію й через те відповідну спеціальність у ВНЗ, вранці з’їсти яйце-пашот чи омлет, одягнути той чи інший одяг. Дуже часто ми навіть не усвідомлюємо скільки рішень приймаємо щодня.

Уміння приймати рішення – це такий «накачаний м’яз». Цей процес, дійсно, дуже схожий на підготовку до спортивних звершень. І відбувається це щодня. З дитинства, від меншого до більшого, у різну погоду, з різним настроєм, за допомогою дорослого, поради якого ми приймаємо, «накачуємо» вміння й швидкість приймати рішення. І досвід, отриманий під час прийняття рішень та несення відповідальності за наслідки, допомагає в майбутньому.

До речі, неприйняття рішення, втеча від нього й перекладання відповідальності на когось – це найгірший варіант усе-таки прийнятого рішення. Адже тоді виходить, що ви просто приймаєте рішення жити за чужою вказівкою. В такому випадку буде дуже просто відмахнутися: «Як мені сказали, так я і зробив, не моя відповідальність – не моя помилка». Але вам треба розуміти, що в разі успіху це буде й не ваша перемога, не ваш життєвий досвід.

Думаю, усі погодяться зі мною, що нашим вихованцям потрібно допомогти навчитися приймати рішення, допомогти зрозуміти, як правильно вибрати одне або інше, адже це вплине на їхнє сьогодення й майбутнє. При цьому дуже важливо усвідомлювати й не перебільшувати своєї ролі як Наставника – не мами чи тата, а саме того відповідального дорослого, який через дружні стосунки може передати свій життєвий досвід. Досвід для прийняття рішень, несення відповідальності, перемог, життєвих уроків, досвід щоденний, який так необхідний для дорослого життя. І той досвід, якого так не вистачає дітям, що виховуються в умовах «закладу» – у певному режимі, без можливості вибирати й учитися приймати рішення. У них ніхто не питає: «Що будеш їсти на сніданок?» Можливо, це запитання здається вам банальним, але його слід ставити дитині вже в дворічному віці. Це перші навички приймати рішення й нести за них відповідальність, адже, «замовивши» блюдо, дитина не зможе сказати: «Не хочу». Ти ж сам вибрав, чи не так? А з віком буде все більше й більше можливостей у прийнятті рішень: вибір одягу, іграшок, мультиків, часу, коли робиться домашнє завдання тощо. Звичайно, я зараз про наших дітей, які живуть з нами щодня.

Щоб більше зрозуміти, як ми можемо допомогти нашим вихованцям, я пропоную вам почати з себе. Разом опишемо причини й першооснову рішень, з чого все починається. Можете розповісти про перше самостійно прийняте рішення. Скільки років вам було тоді? Що допомагало або заважало в процесі прийняття рішення? Що було важливим для вас? Які уроки ви можете виділити, дивлячись на те рішення вже з висоти прожитих років? Що хорошого зробили для вас оточуючі? Як їх поради вплинули на вас?