ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ БІЛЬШЕ НІЖ 5 ДІТЕЙ

Правила, що сьогодні розповімо читачам порталу «Сирітству – ні!», були складені усиновителями, опікунами, прийомними батьками та батьками-вихователями на тренінгу, організованому Фондом Ріната Ахметова. 

Йдеться про правила для батьків, які виховують багатьох діток. Проте, сподіваємося, вони будуть корисними для всіх татусів і мам. 

1. Встановлення режиму, графіка та дисципліни. 

Встановлення режиму, графіка та дисципліни важливе для кожної родини, навіть для тієї, де виховується лише одна дитина. А в сім’ї, де п’ятеро і більше синів та доньок, без цього й годі говорити. Без додержання дисципліни неможливо на належному рівні згуртувати дітей, створити необхідні умови для їхнього навчання та відпочинку. І звичайно, дотримання цього правила полегшить взаємодію членів родини, зменшить кількість конфліктів на побутовому рівні. 

2. Старші діти мають допомагати молодшим. 

Ні в якому разі на старших дітей не варто перекладати абсолютно всю відповідальність за молодших братів і сестер, адже це може сформувати у них підвищену тривожність. Проте варто вчити старших допомагати молодшим. Наприклад, старший брат чи сестра може перевірити виконання домашнього завдання, навчити доглядати за своїм одягом тощо. 

3. Розподіл обов’язків між дітьми. 

Виконуючи якісь домашні справи, дитина вчиться планувати, ставити перед собою цілі, формувати певні навички, які допомагають досягненню цих цілей. Через певний час вона, наприклад, розуміє, що речі, покладені на місце, заощаджують час, який витрачається на їхні пошуки. Тому в кожної дитини мають бути обов’язки, посильні для виконання. І важливо розподіляти їх чесно між дітьми, аби в сім’ї не виникало конфліктів. 

4. Не знаєш – запитай. 

Найгірше запитання – непоставлене запитання. Тому варто пояснити дітям, що питати не соромно, адже ніхто не народжується зі знаннями й уміннями. У великій родині, де тато й мама не можуть кожній дитині приділяти стільки ж уваги, як батьки, які виховують одну донечку чи сина, особливо важливо навчити дитину не замикатися в собі, а говорити про свої потреби. 

5. Індивідуальне побачення батьків із кожною дитиною. 

Хоча б одну годину на тиждень варто приділяти індивідуально комусь одному з дітей. Дитина має побути сам на сам із батьками, мати можливість розповісти про те, чим не зможе поділитися, перебуваючи в колективі. Хороша традиція куди-небудь разом ходити з одним із дітей по черзі. Саме вдвох: мама й дитина, батько й дитина чи мама, тато й дитина. Не вп’ятьох, не вчотирьох, а тільки з донечкою чи сином. 

6. Братів і сестер не можна ображати, треба тільки захищати. 

Часто брати й сестри сваряться між собою або навіть б’ються. Причиною цього може бути конкуренція між дітьми. А іноді зняти стрес, отриманий поза родиною, простіше завдяки близьким людям, адже це безпечніше. Тому частіше конфлікти можуть виникати саме між кровними братами й сестрами. Батькам варто говорити про це зі своїми дітьми, пояснювати: братів і сестер не можна ображати, їх треба тільки захищати. 

7. У кожної речі – свій господар. 

У дітей, які певний час виховувалися в інтернатному закладі або в обставинах, де порушувалися їхні кордони, досить часто нема розуміння того, що кожен повинен мати власні речі, власний простір. Формування особистих кордонів у дітей – одне з найважливіших завдань батьків.