ПЕДІАТР АНДРІЙ ПЕНЬКОВ: ПРО ТЕ, ЯК ЖИТИ, ЩОБ НЕ ХВОРІТИ

На порталі «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова не лише порушують теми, пов’язані із сирітством, а й діляться корисними матеріалами про виховання та здоров’я дітей. Рекомендуємо прочитати цікаві роздуми педіатра Андрія Пенькова про те, що спричиняє більшість захворювань, як боротися з хронічними хворобами та як жити, щоб хворіти якомога рідше. 

Далі — пряма мова. 

Коли мами дітей питають мене: «А які можна випити пігулки, щоб не хворіти?» – я цинічно відповідаю: «Протизаплідні». 

Я переконаний: про те, щоб ми хворіли, подбав сам Господь Бог. Біль присутній у житті людини для того, щоб вона могла пізнати межі своїх можливостей. Тому що якби людина не зазнавала болю та страждань, то вона наробила б у цьому світі ще більше бід для себе й інших собі подібних. Справа в тому, що тільки коли людина нездужає, тільки коли людина відчуває проблеми з фізичним здоров’ям, вона починає замислюватися, чи так вона живе, чи з тією швидкістю вона живе, чи з тими людьми вона спілкується, чи той спосіб життя вона веде. 

Здоров’я людини — не буду оригінальним — я розділив би на дві складові: психологічну та фізичну. І проблема сучасної медицини — причому не лише в Україні, а загалом у світі — полягає в тому, що нас, у принципі, не вчили думати про психологічну складову хвороби. У сучасного лікаря банально немає часу не тільки займатися лікуванням хвороби, але ще й вникати в ті психологічні фактори, які є причинами багатьох захворювань. 

Зараз скажу головне: за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 70 % наших хвороб — це психосоматичні захворювання. Це означає, що на фізичне здоров’я людини безпосередньо впливає її психоемоційний статус. Тобто, умовно кажучи, від вашого способу життя, ваших реакцій та від середовища, в якому ви знаходитесь, залежить, чи реалізуються у вашому організмі хвороботворні гени, чи ні. 

Наведу найпростіший приклад. У вас, наприклад, є «ген алкоголізму», у вас висока схильність до цього захворювання. Але ви народилися в сім’ї священника, навчалися в семінарії, більше ніж пів року ви постите, тобто не вживаєте алкоголю. Або інший варіант: ви народилися в сім’ї, де люблять випивати, і у вас формується цілком терпиме ставлення до алкоголю. Потім ви йдете на роботу в поліцію або сферу медицини, де без цієї справи ніяк не можна, і ви починаєте — потроху, потроху. І, таким чином, за умови впливу зовнішніх факторів ваш ген захворювання на алкоголізм реалізується набагато швидше й імовірніше, ніж у випадку, якби на ваш генотип ніякі зовнішні фактори не вплинули. Умовно кажучи, через різні біохімічні процеси відбувається активація чи дезактивація генів. 

Є така популярна фраза: «У здоровому тілі здоровий дух». Так ось, мені здається, що все навпаки: якщо у вас усе гаразд із духом, тобто ви впевнені в собі, цілеспрямовані, живете в доброзичливому оточенні, ваша родина, колеги, робота, країна та все довкола сприятливо впливають на вас, то ваше фізичне тіло підлаштовується під ці умови й працює якнайкраще. 

Зовсім інша ситуація складається, якщо на ваш організм діє дуже багато стресових чинників. 

Знаєте, наука про стрес говорить про те, що гострий стрес корисний. Тобто, наприклад, ви йдете вулицею, а тут собака з підворіття гавкнув. Ви стрепенулися, смикнулися, серце забилося, адреналін пішов судинами, тиск підвищився, ви прискорили крок, бо боїтесь. Через якийсь час ці реакції проходять, і ви продовжуєте життя. Це стимулює ваш організм, імунну систему. 

Інший варіант. Ви приходите на роботу, і в ролі цього злого собаки у вас — бос, який нехай не голосно, але методично висловлює вам купу претензій. Ви починаєте його боятись, починаєте відчувати стрес, ще не дійшовши до місця роботи, ви весь час перебуваєте в очікуванні чогось поганого. Це очікування неприємностей створює в організмі постійний рівень гормонів стресу — адреналіну й кортизолу. І якщо ці гормони стресу весь час циркулюють у крові, то це впливає на стан судинного тонусу, імунної та нервової систем. Крім того, коли ви перебуваєте в стані стресу, в організмі падає рівень серотоніну — гормону щастя. По суті, у стані такого хронічного стресу ваш організм, образно кажучи, омивається бульйоном негативних хімічних елементів і сполук. Звичайно, це впливає на всі органи та системи. 

А далі виходить так, що там, де у вас є генетична схильність до тих чи інших захворювань, ви і відчуватимете перші симптоми нездоров’я. 

Я нещодавно бачив передачу, де людині пропонувалося неробочою лівою рукою кидати дартс. Її показник точності становив 26 %. Протягом місяця людина візуалізувала, як вона потрапляє до «десятки». Тобто вона фізично не тренувалась, а просто уявляла успішні влучення. І коли вона повторила спробу за місяць, то успішність досягла 63 %. 

Про що це свідчить? Про те, що, зрештою, фізичне тіло підлаштовується під наш потік думок. 

Так, багато хто зараз критикує такий тренд західної психології, як «позитивне мислення». Мовляв, наше життя настільки непередбачуване, настільки складне, що думати лише про хороше й не думати про погане — це означає дурити себе. Можливо. Але ми говоримо про те, що людина має розуміти, що життя може пред’явити будь-які виклики. І якщо в процесі вирішення проблемних ситуацій ви не віритимете, що ви успішно їх подолаєте, а думатимете про провал, то й результат буде неблагополучним. І такі ситуації виникають постійно. Інакше кажучи, віра в позитивний результат сприяє формуванню стресостійкості. 

То як же жити й бути здоровим? 

Питання здоров’я — це питання балансу між вашим фізичним і психологічним станом. Його дуже складно досягти, тому що постійно щось заважає: гординя, яка змушує брати на себе більше, ніж ми можемо зробити, страх, що ми не встигнемо кудись, чогось не зробимо тощо. 

Але цей баланс — це найголовніше. Існують наукові дослідження про значення способу життя, у рамках яких учені отримали цікаві дані. Їхня особливість у тому, що в глобальному сенсі не так уже й важливо, що ви їсте, п’єте, курите ви чи ні. На тривалість життя значно більшою мірою впливає доброзичливе оточення. Тому що саме психологічний стан і психологічно здорове оточення визначають фізичне здоров’я. Хоча загалом я, звичайно, за ЗСЖ (здоровий спосіб життя)! 

Що входить у поняття «психологічно здорове оточення»? 

По-перше, це шлюб або ті відносини, в яких ви перебуваєте. Якщо на якомусь етапі ви розумієте, що живете з людиною, яка отруює вам життя, то подумайте про те, щоб вийти із цих відносин, незважаючи на всякого роду якорі на кшталт зобов’язань чи почуття провини, які тримають вас біля партнера. Тому що дуже ймовірно, що хворієте ви саме через те, що нещасливі в шлюбі. 

По-друге, це робота. Роботу, на якій ви нещасливі та нездорові, треба міняти. Часто люди кажуть: «Ну як же я піду із цієї роботи? Тут мене знають, тут я на хорошому рахунку, тут маю посаду, тут я заробляю». А ви зупиніться і згадайте, скільки смертей дуже заможних людей ми з вами побачили за останні років десять. Той самий Майкл Джексон… Глибоко нещасна людина, він не витримав напруження, бо, найімовірніше, в якісь моменти свого життя не займався тим, чим хотів би займатись. Розумієте, гроші та багатство — це не завжди ознака гармонійної особистості й гарного здоров’я. 

Здорова людина — це гармонійна людина, в якої всі динаміки життя однаковою мірою задоволені: робота в порядку, сім’я в порядку, творчий потенціал реалізований, психологічний стан стабільний. 

Тепер — кілька слів про дітей. За ідеєю, головне завдання батьків, коли ми говоримо про формування дитини та становлення її як особистості, — це супроводити дитину в доросле життя, куди вона має ввійти людиною зі збалансованими, гармонійними динаміками. 

Це важко. Буває, що життя робить свої корективи. Наприклад, захворіла дитина на цукровий діабет — і вектор її життя змінився. Це випробування для сім’ї, випробування для дитини. І від того, як упораються батьки, як упорається дитина, залежить, чи стане сама хвороба ресурсом і потенціалом для розвитку особистості, чи буде стигмою та причиною хронічного стресу. 

Справа в тому, що, правильно діючи за наявності захворювання, людина може розвиватися та досягти вищих і кращих результатів. Інший варіант — вибрати роль жертви: мовляв, ми всі такі нещасні, шкодуйте нас і таке інше. Так ось, жертва завжди хворітиме. Крім того, жертві «треба» хворіти. Є величезна кількість сімей, де хвора дитина пристрасно «необхідна» в будинку. Необхідна мамі, бо вона при цьому може, наприклад, не працювати чи кимось маніпулювати. Іноді в такому бере участь і тато. Хочеться, щоб суспільство та батьки розуміли головне: навіть хворих дітей потрібно виховувати як повноцінних здорових членів суспільства, щоб людина в жодному разі не відчувала себе неповноцінною. Приклад — Нік Вуйчич. Якби батьки виховували його як жертву та як нещасну людину з інвалідністю, він би ніколи не став тим, ким він став. 

А сучасна медицина — це глобальний рихтувальний цех… Медики навчилися замінювати судини та кінцівки, пришивати, відрізати, протезувати, лікувати… Сучасна медицина настільки розвинена, настільки досконала, що це просто фантастика. 

Але дуже невеликий відсоток людей реально потребує таких технологій! Основна ж частина — це люди, які страждають від повторюваних ГРЗ, від хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту, від серцево-судинних захворювань, від усього того, що, у принципі, не лікується напролом тільки за допомогою медицини. 

Звичайно, людина не може жити без медицини, особливо в ургентних станах. Трансплантологія, хірургія, рання діагностика й лікування онкологічних захворювань — це дуже потрібні речі. 

А ось те, як не прийти до цих онкологічних захворювань, як не прийти до цієї хроніки, як зробити своє життя щасливим, здоровим, гармонійним, повноцінним, — це виключно турбота кожної людини. І основний шлях лікування багатьох захворювань — модифікація стилю життя. Якщо людина не включиться та не прийме для себе найголовнішого рішення — бути або не бути здоровою, — то медицина безсила. Тому що медицина насправді жодного стосунку до людського здоров’я не має. Тільки сама людина відповідальна за своє здоров’я. 

І якщо той, хто дбає про ваше здоров’я, узагалі не натякає вам, що треба взятися за голову й переглянути свій спосіб життя, а лише йде від однієї схеми лікування до іншої, від одних ліків до інших, — найімовірніше, це сліпа гілка та не ваш шлях. У такий спосіб здоровим вас ніхто не зробить. Адже, як відомо, лікує лікар, а не ліки. Були дослідження, коли один і той самий лікар двом різним групам пацієнтів з однаковим діагнозом в одному випадку тільки прописував ліки, а в іншому — прописував ліки й проводив 30-хвилинну розмову. Так от, там, де лікар розмовляв із пацієнтами, результати були на 40 % кращими. Тому ніколи гаджет не зможе замінити професійної бесіди, душевного контакту й довіри, які формуються між лікарем і пацієнтом. Це дуже важливий момент — те, наскільки лікар, окрім знання сучасної медицини, прагне ще попрацювати з вашою психоемоційною сферою. 

Підбиваємо підсумки. 

Хочете бути здоровими — думайте про те, як ви думаєте та як ви живете. Тому що спосіб життя — це результат способу мислення. Спосіб життя та спосіб мислення повинні бути спрямовані на збереження здоров’я, яке у вас є завдяки батькам і даній від народження генетичній матриці. Наше завдання — це здоров’я не розгубити. 

Медицина та лікарські препарати не мають нічого спільного зі здоров’ям загалом. Вони допомагають лікувати хвороби, контролювати симптоми, але в жодному разі не зберігають ваше здоров’я протягом життя. 

Тому будьте відповідальними за своє життя, за своє здоров’я, за свої думки. 

Джерело: «Status quo».