НАСТАВНИК ПРОСТО ДРУГ ЧИ ПРОВІДНИК У ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ?

Загальновідомо, що в інтернатних закладах більшість дітей – старшого віку, бо нині існує тенденція щодо усиновлення саме малечі. Єдиний шанс для старших – влаштування у прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу. Нещодавно з’явилася ще одна форма взаємодії з дітьми-сиротами та позбавленими батьківського піклування – це наставництво. Хто він, наставник, і яка його роль у житті дитини розповіли спеціалісти програми «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова. 

Наставник – це людина, яка стає для дитини важливою, таким собі авторитетом. Людина, яка виявила бажання стати наставником, присвячує своєму підопічному час, знання і сили. Наставник – це і друг, і зразок для наслідування. 

Окрім тих, хто хоче усиновити дитину, або бачить своє призначення у вихованні дітей без батьків, є також люди, які з певних причин не можуть забрати дитину із закладу до себе, проте прагнуть усіляко допомогти: хтось пропонує свою дружбу, хтось хоче посприяти з роботою. Наставництво – ідеальна форма взаємодії вихованця інтернатного закладу і небайдужої людини зі щирими помислами. 

Наставники дуже потрібні дітям, які досягли підліткового віку, тому що шанси потрапити у родину значно зменшуються з кожним роком, а доросле життя вже заглядає в їхні шибки. Підопічними стають діти віком від 15–16 років. 

Мета наставника – сприяти підготовці підопічного до дорослого життя, оскільки людина, яка виявила бажання допомогти підліткові, це вірний друг, радник і особа, яка має вдосталь знань і досвіду, щоби допомогти своєму підопічному розвивати здібності і таланти. Це людина, яка готова присвятити себе дитині, не дожидаючи подяки. 

Які ж завдання постають перед наставником? 

1. У його компетенції – допомогти підопічному розвинути свій потенціал і розкрити свої сильні сторони. 
2. Допомагає сформувати емоційно важливі, стабільні та довгострокові стосунки у житті дитини-сироти, підтримувати і розвивати позитивні цінності та культурне надбання дитини. 3. Ділитися знаннями та життєвим досвідом з дитиною, стимулюючи її правильний життєвий вибір, вірити в її успіх у навчанні. 
4. Допомогти визначити її життєве призначення, знайти свій професійний шлях. 
5. Сприяти формуванню у дитини (особливо підлітка) навичок самостійного життя. 

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які стоять на порозі дорослого життя, потребують провідника, адже поруч нема батьків, які мали б це зробити. Цю місію бере на себе наставник, який: 

• буде уважним та активним слухачем; 
• допомагатиме підопічному ставити перед собою коротко- та далекосяжні цілі; 
• буде взірцем для наслідування; 
• переконуватиме підопічного, що треба докласти зусиль для зміни ситуації на позитивну; 
• формуватиме у дитини розуміння «хорошого» та «поганого», акцентуватиме її увагу на позитивних речах; 
• буде зацікавленим у взаємодії з підопічним і не ігноруватиме їхні зустрічі. 

Роль наставника у житті дитини, яка роками мешкає в інтернатному закладі, є вагомою. Наявність людини, яка стане авторитетом для дитини, може врятувати її від непевного майбутнього, бо у молодого хлопця чи юної дівчини завжди буде підтримка – людина, з якою можна поділитися своїми переживаннями, мріями, сумнівами. 

Якщо ви замислилися про те, як стати наставником, то ця стаття для вас.