МАЛЕНЬКИЙ МОНСТРИК, АБО ЩО ТАКЕ ОПОЗИЦІЙНО-ВИКЛИЧНИЙ РОЗЛАД?

Немає жодних мами чи тата, які б не стикнулися з проблемою дитячого опору. Дехто з батьків ігнорує таку поведінку, посилаючись на складний характер дитини, а дехто відразу помічає прояви проблеми, що має назву опозиційно-викличний розлад. І тут чималу роль у вирішенні такої проблеми відіграє система сімейних взаємовідносин. Спеціалісти програми «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова рекомендують батькам дізнатися більше про даний тип психологічного розладу від психолога, травмотерапевта, emdr-спеціаліста Катерини Габрієль.

Визначення та характеристики 

Особливістю опозиційно-викличного синдрому є порушення взаємодії з дорослим, а саме модель негативістичної, ворожої поведінки, яка зазвичай направлена всупереч батькам, вчителям. Згідно з діагностичними критеріями DSM`3, опозиційно-викличний розлад має наступні характеристики: 

• регулярна втрата самоконтролю, 
• дратівливість, коли дитина легко роздратовується з будь-якої причини, 
• часто в настрої переважають злість та образа, 
• регулярні звинувачення інших у своїх помилках або негативній поведінці, 
• часті усвідомлені намагання роздратувати інших, 
• регулярні суперечки з дорослими, 
• звичка суперечити правилам та кидати виклик авторитетним дорослим, 
• мстивість та злість. 

Увага! Наголошую на тому, що встановити діагноз ОВР може лише психіатр. Для постановки діагнозу потрібна продовжуваність (поведінка спостерігається не менше шести місяців) та не менше чотирьох симптомів із вище перерахованих. 

Перебіг конфлікту 

Діагноз можна встановити не раніше 4-го року життя, хоча зазвичай реальні труднощі виникають в початковій школі. І тоді батьків турбує питання: чи чує їх дитина? Бо малюк, зі своєї сторони, впевнений, що всі вимоги, правила, які встановлюються батьками, є несправедливими по відношенню до нього і як відповідь на всі вказівки найліпшим рішенням є не лише ігнорування прохань і правил, а й навмисне порушення їх. В свою чергу батьки, втрачаючи контроль над ситуацією, власну значущість, авторитет, адже таку поведінку дитини складно витримувати, тому вони намагаються робити будь-що, і як наслідок їхні спроби виховного впливу не мають послідовності, де спостерігається постійна нелогічна зміна від наджорсткого контролю до надмірних заохочень та пустощів. 

Причини опозиційно-викличного розладу 

Негативізм є нормальною особливістю дитячої поведінки (початок із 2 років) — славнозвісна криза 3 років, перше відокремлення від батьків, випробування меж можливого тощо. Про порушення поведінки, патологію, та власне сам ОВР ми можемо говорити лише тоді, коли це є основною рисою поведінки дитини та впливає на якість її життя, стосунки з оточуючими та дезадаптацію. Тобто дитина не просто каже «ні», сперечається з дорослим не через «поганий настрій», а завжди і всюди. Це для неї така собі цікава забавка та спосіб взаємодії з дорослими. Чому негативізм і протест стає особливістю взаємодії з дорослими? Єдиного пояснення цьому немає. Є деякі відомості, що механізм передачі розладу відбувається через спадкову складову. Але більшість спеціалістів різних напрямків (психодинамічна, поведінкова) вбачають причини розвитку ОВР в наступному: кожна дитина в процесі розвитку і зростання прагне до автономії та незалежності (це є нормальний та закономірний віковий процес). Але батьки, намагаючись опікувати дитину, контролювати її, подавляють її природню дитячу автономію та формування ідентичності. Іншими словами, негативізм та поведінка в стилі «а Баба Яга проти» — це відповідь на надконтроль та спосіб дитини відвоювати особисту територію. Дитина всіма силами намагається захистити себе від гіперконтролю та опіки (мами, тата, бабусі), від вторгнення у її ego-автономію. Взаємодія у сім`ї, де є дитина із ОВР, дуже схожа на систему контролю один над одним: батьки контролюють поведінку дитини (намагаючись знизити опозиційну поведінку), а дитина в свою чергу контролює поведінку батьків по відношенню до самого себе. Ця тактика відбувається регулярно, що викликає залежність від поведінки кожного з учасників. Замкнуте коло, де втомлюються всі: і дитина, і батьки.