«ДІТИ В ІНСТИТУЦІЯХ НЕНОРМАЛЬНІ ТА ПРОСТО ХВОРІ» – ОДИН ІЗ НАЙПОШИРЕНІШИХ МІФІВ ПРО ДІТЕЙ З ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ

Яка картинка вимальовується у пересічного громадянина, який ніколи не був у будинку дитини, школі-інтернаті чи просто центрі соціально-психологічної реабілітації, коли йдеться про дітей, які мешкають у цих інституціях? Уявлення різні, але є поширений стереотип: з цими дітьми щось не так. 

Чи має ця теза право на життя, розповідають кандидатам в усиновлювачі, опікуни, прийомні батьки спеціалісти програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!». 

Справді, у дітей інституцій часто в особових справах можна знайти примітку про наявність особливих потреб. Проте мова не завжди йде про інвалідність чи невиліковну хворобу. 

Спектр проблем досить широкий, як і передумови, що призвели до появи в закладах дітей. 

Часто говорять, що в інтернатних закладах живуть діти, народжені людьми, які ведуть ненормальний спосіб життя, а отже вони хворі чи ненормальні. Частково правдою є інформація про батьків, проте як це позначиться на дитині, не можна судити загалом. Іноді у таких сімей вилучають здорових дітей, які недовго перебувають в інституції і дуже швидко потрапляють у нові родини. Про стан здоров’я кожної конкретної дитини може щось говорити лікар, який проводив обстеження. 

Безперечно, у таких дітей є проблеми, але вони не є показниками якоїсь ненормальності. Лише уявіть собі, що відбувається з дитиною, яка живе у групі з іншими дітками без батьків? Авжеж, порушення будуть, зокрема найпоширеніше – це деприваційний синдром. Проте над цим можна працювати в сім’ї, протягом якогось часу відбудеться позитивна динаміка, що приведе до поліпшення як фізичного, так і психологічного здоров’я дитини. 

Щодо ненормальності поведінки. Ситуації, внаслідок яких діти опинилися у закладах, не прості. Це і діти-сироти, які виховувалися у щасливій сім’ї, а потім втратили її раптово, неочікувано. Для дитини це травма у будь-якому віці. Проте над нею можна працювати. Так само, як і над поведінковими виявами знайд або ж дітей, чиї батьки потрапили за грати. 

В інтернатних установах живуть діти, які потребують соціальної та психологічної допомоги незалежно від своєї історії. Але то не є приводом для характеристики їх як «нездорові», «ненормальні». Вони – особливі лише через те, що позбавлені батьківського піклування. І кожному з них потрібна сім’я, яка допоможе соціалізуватися і просто не втратити шанс на щастя.