Як перестати кричати на дитину: поради психолога
Для багатьох мам проблема контролю своїх емоцій є дуже актуальною. Вони скаржаться, що їм не вистачає терпіння і вони зриваються на крик. Потім звинувачують себе, дають обіцянку більше так не робити, але через якийсь час відбувається новий «вибух» емоцій. Фахівці програми «Сирітству — ні!» Фонду Ріната Ахметова рекомендують прочитати статтю психологині Дар’ї Селіванової про те, які причини змушують жінку кричати на свою дитину.
Причина 1. Втома
Я більш ніж впевнена, що половина випадків таких зривів виникає через втому. Причому часто це навіть не фізична втома, а психологічна.
Мами так часто беруть на себе непосильний вантаж у вигляді обов’язків, вимог того, що повинна робити хороша мама. Хороша мама повинна забезпечити дитину корисним харчуванням, повинна робити з нею уроки, повинна стежити, щоб вона була охайно одягнена. І ще багато таких «повинна». І саме від цих обов’язків найчастіше і втомлюється мама.
Якщо Ви читаєте цю статтю, то Ви вже хороша мама. Ви турбуєтеся про свого малюка, любите його, піклуєтеся про його комфорт. Просто треба щось переосмислити й змінити.
Наведу приклад. До мене на прийом звернулася мати Тьоми (8 років). Тьома не хотів бути охайним. Щодня зі школи він приходив то брудний, то з порваними штанями. Мама намагалася спокійно просити його бути охайнішим, але оскільки ці прохання часто ігнорувалися, вона часто злилася і кричала. Що робити в цій ситуації? Віддавати борги. А саме: розібратися з тим, що Ви дійсно повинні дати своїй дитині, а що ні.
Очевидно, що у 8 років дитина вже може сама піклуватися про свій одяг. Але не хоче. І ваше завдання — допомогти їй захотіти це робити, а не контролювати виконання Ваших прохань. У цій ситуації я порекомендувала мамі набратися терпіння та дозволити малюкові самому зрозуміти, навіщо потрібно стежити за своїм одягом. Вона почала в понеділок видавати йому чистий одяг і до п’ятниці не втручатися в те, який вигляд має її син.
Потрібно було близько місяця часу й багато маминого терпіння, щоб малюк сам, без маминих нагадувань, почав доглядати за своїм зовнішнім виглядом. Це була невелика перемога для них обох.
Причина 2. Злість на іншу людину
Часто так буває, що непослух дітей стає лише приводом, який спонукає маму виплеснути агресію, що накопичилася. Наприклад, мама сердиться на тата за те, що їхні стосунки складаються не так, як хотілося б. І тоді будь-яка дрібниця може спричинити напад роздратування або змусити маму зірватися на крик.
І знову приклад із практики. До мене прийшла мама Оля, яка мала двох дітей. Вона була одружена з людиною, яку вже не любила. Але не йшла від неї, бо вважала, що не може залишити дітей без батька. Однак необхідність жити з нелюбимою людиною викликала в неї роздратування і втому. І коли діти пустували, вона зривалася на них. Вона переносила свою злість до їх батька на дітей. Хоча вони тут були ні в чому не винні.
Причина 3. Почуття провини
Як це не парадоксально звучить, але часто за агресією може ховатися почуття провини. І знову приклад: Світлана, мама Катрусі (5 років), була дуже життєрадісною, але тривожною мамою. Вона часто мучилася запитаннями, чи добре вона виховує дочку, чи робить правильно. А від помилок у вихованні, як відомо, ніхто не застрахований.
Так, якось Катруся захворіла та її поклали до лікарні. Мама дуже переживала, відчуваючи свою провину за те, що трапилося. Коли вони вийшли з лікарні, мама стала дуже дратівливою. Будь-які ситуації, де вона відчувала свою безпорадність як мама й провину за свою недосконалість, викликали в неї злість. Адже провину та безпорадність вона не усвідомлювала.
Причина 4. Дитина обмежує маму
Неодноразово бачила приклади, коли мама не могла реалізуватись у житті «через дитину». Наприклад, не могла вийти на роботу, тому що «хороші мами не віддають дитину в садок до 3 років». Або не зустрічаються з подругами, тому що «хороша мати не повинна залишати дитину з нянькою».
На консультації переді мною сиділа Маша, якій 28 років. Вона була в декреті вже 3-й рік. При цьому все її дозвілля зводилося до спільного проведення часу з малюком, який часто хворів. І Маша не наважувалася залишати його з нянею. Вона часто дратувалась і зривалася на крик, коли дитина не слухалася. Виною було те, що Маші вже давно хотілося більшої свободи, але вона боялася. Так для неї малюк став не радістю, а неприємним обмежувачем.
Таких причин дуже багато. Якщо Ви часто зриваєтеся на дитині, поміркуйте, що насправді стоїть за Вашою агресією? Втома, страх, провина, сором?
І ще: якщо Ви читаєте цю статтю, то Ви вже хороша мама. Ви турбуєтеся про свого малюка, любите його, турбуєтеся про його комфорт. Просто треба щось переосмислити й змінити. Пам’ятайте: ніхто не застрахований від помилок. І немає правильних чи неправильних мам. Є тільки Ви й Ваша дитина. І ваша любов одна до одної :)
Джерело: www.uaua.info.
