Як навчити дитину правил безпеки: тренінг від програми «Сирітству – ні!»

Як правильно й ефективно навчити дитину правил безпеки? Як мають поводитися діти під час зустрічі з незнайомцями та знайомими? Де та з якими небезпечними ситуаціями може зіткнутися дитина та як їх уникнути? На ці та багато інших запитань змогли отримати відповіді діти та їхні батьки на тренінгу, який організувала програма «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова. Його провела психолог, засновниця Школи дитячої безпеки Ганна Носач. Учасниками заходу стали сім’ї, які взяли на виховання дітей.

«Особливість дітей, які прийшли до нас з інтернатних установ, у тому, що їм здається, наче весь світ – це друзі! Вони настільки потребують тепла, що готові обійняти будь-якого, хто проявить до них увагу. Я неодноразово стикалася з подібними ситуаціями, і вони шокують. Тому питання, як навчити дітей правил безпеки, для нас надзвичайно важливе», – вважає Наталія Басараб, мама-вихователь дитячого будинку сімейного типу.

Одна з головних помилок, якої припускаються дорослі, розмовляючи з дітьми про безпеку, – залякування. Розповіді про те, що саме може зробити «поганий незнайомець», викликають страх і паралізують сприйняття інформації. Не треба лякати дитину страшними історіями, досить сказати: «Чужа людина може зробити так, що ти мене більше ніколи не побачиш». Ця фраза більш дієва. Крім того, багато хто використовує формулювання «підозрілий незнайомець». Будь-хто дорослий, навіть вродливий і усміхнений, не має права звертатися по допомогу до дитини. Дорослі мають просити допомоги тільки в дорослих. У дітей – не мають права! Крапка. Навіть якщо це людина у формі та представилася поліцейським або медиком.

На запитання незнайомця відповідати треба ввічливо, щоб не викликати агресії, швидко йти в безпечне людне місце й обов’язково розповісти дорослим про те, що сталося (причому треба, щоб дитина заздалегідь знала, де саме можна сховатися в разі подібної зустрічі – найближчий магазин, банк тощо). А триматися від незнайомої людини потрібно на відстані двох метрів, щоб вона не змогла дотягнутися і схопити дитину. Втім, нашкодити може й добре знайома людина. Тому Ганна Носач рекомендувала присутнім ввести в практику техніку «Світлофор довіри». Її суть у тому, щоб розподілити всіх людей, з якими може спілкуватися дитина, на три категорії.

• «Зелений». У цій категорії найрідніші та найближчі – ті люди, яким можна довіряти. Їхні телефонні номери дитина має твердо знати.
• «Жовтий». Сюди можуть входити вчителі, сусіди, друзі – ті люди, з якими дитина може спілкуватися, куди-небудь із ними піти, але ТІЛЬКИ з дозволу батьків.
• «Червоний» – всі інші люди. Треба відразу ВІДХОДИТИ!

Крім того, безліч дітей, які знають правила безпеки, у стресовій ситуації часто не можуть покликати на допомогу. Вони губляться й бояться дати відсіч. Тому, провівши кілька годин теоретичних занять для дорослих, психолог Ганна Носач влаштувала практичне заняття для дітей. В ігровій формі вчила дітей чинити опір і кричати, розігруючи ситуацію зустрічі зі злочинцем. Так, дітлахи веселилися, верещали та реготали. Але ця інформація обов’язково відкладеться в них у пам’яті, вважає психолог, і рекомендує всім батькам не тільки навчати дітей правил, а й обов’язково грати з дитиною, імітуючи небезпечні ситуації. Причому навички кликати на допомогу потрібно навчити й малюка, і підлітка. А провести репетицію можна, наприклад, у розважальному центрі або супермаркеті. Для початку нехай дитина спробує через весь зал кричати та кликати маму й тата. У парку або лісі можна відпрацювати фрази «Допоможіть!», «Я його не знаю!» і «Це чужий!»

І не страшно, якщо все відбуватиметься в присутності сторонніх. Адже одного разу така навичка може врятувати дитині життя.

«Практично всі діти знають правила безпеки, але більшість не вміє їх використовувати, – розповідає Ганна Носач, психолог, тренер із безпеки. – Батьки сьогодні отримали практичні інструменти як не тільки говорити з дітьми про безпеку, але і практикувати, як це ввести у своє побутове життя. Як перетворити навчання на захопливу гру для дітей. Щоб вони могли це застосовувати, а не тільки знати. Будь-якій дитині зручніша та цікавіша ситуація, коли вона не просто почула, але і зробила. Особливо, якщо проводити час разом із батьками. Діти цьому раді і вдячні. І будь-яку увагу вони оцінюють. Тим більше, коли знання подаються не у формі настанови, а як гра».

У фіналі тренінгу всі його учасники стали гостями свята з нагоди 10-річчя програми «Сирітству – ні!», за підтримки якої свої сім’ї знайшли понад дев’ять тисяч дітей.

«Величезне щастя, коли дитину беруть у сім’ю. Але це лише початок довгого та нелегкого шляху. Тому програма «Сирітству – ні!» і після влаштування дитини в сім’ю продовжує надавати підтримку сім’ї – проводить тренінги, консультації, вебінари. Щоб допомогти впоратися з проблемами, які виникають у період адаптації. Щоб знайти відповіді на найважливіші запитання, що виникають у процесі виховання. Щоб кожна сім’я, яка прийняла дитину, була щасливою», – зазначила Наталія Баришпольська, керівник програми Фонду Ріната Ахметова.