ВІЛ-позитивні діти теж хочуть мати сім'ю. БЛОГ Алли Корнієнко, фахівця програми Фонду Ріната Ахметова
Десятиліттями українців лякали ВІЛ і СНІД, називали їх «чумою ХХ століття». Такий вплив ЗМІ дав свій результат: у суспільстві сформувалися негативні асоціації з цими хворобами, але, що сумно, – і з людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД.
На порталі «Сирітству – ні!» теж є анкети дітей з ВІЛ. У них стоїть позначка «Дитина з особливими потребами». І ці хлопчики й дівчатка також дуже хочуть мати люблячих маму й тата, братів, сестер і затишне житло.
Комусь із таких дітей щастить, вони знаходять нові сім'ї, де їх відігрівають турботою і ласкою. Потім батьки дякують нам, фахівцям програми «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова за допомогу в знайомстві із сином або донькою, ми починаємо дружити з цими сім'ями, спілкуватися і так дізнаємося, що їхня дитина має цю хворобу, адже інформація про діагнози тих, чиї анкети є на порталі, може бути розголошена спеціалістами служби у справах дітей тільки кандидатам в усиновлювачі, опікуни, прийомні батьки або батьки-вихователі.
Тішить, що за останні кілька років у нас збільшилася кількість знайомих батьків, які взяли в свою сім'ю ВІЛ-позитивних дітей. Когось ми навіть познайомили між собою (звичайно ж, з їхнього дозволу). Дуже важливо мати однодумців і підтримку того, з ким можеш поділитися своїми думками, адже батьки не завжди навіть родичам розповідають про цей діагноз дитини.
Ірина теж знайшла свою маленьку донечку на нашому порталі. Виявилося, що у дівчинки ВІЛ, але це не вплинуло на рішення майбутніх тата й мами. Я попросила Ірину дати відповідь на одне питання: «Чи важко виховувати ВІЛ-позитивну дитину?» І ось її відповідь.
«Виховувати ВІЛ-позитивну дитину вкрай складно. Потрібно примудритися мотивувати її вчитися і рости, але не зламати особистість. Навчити поводитися з дорослими ввічливо та шанобливо, але вибирати, кого можна не слухати, і важливо не підкорятися. Показати, що таке доброта та чесність, але пояснити, чим вони відрізняються від дурості та довірливості. Прищепити потрібні для життя навички і водночас не відгородитися відстороненістю. Допомогти, де треба, і відійти в сторону, де краще не втручатися.
Виховувати ВІЛ-позитивну дитину нелегко. Потрібна нескінченна та безумовна любов, яка іноді втомлюється, потребує відпустки та просто втрачає життєвий блиск. Потрібна мудрість, яка часто втомлено ховається за імпульсивною дратівливістю. Треба бути педагогом, психологом, лікарем, вихователем, нянею, кухарем, прибиральницею і ще десятком людей одночасно.
Ах, так, зовсім забула. Ще потрібно раз на три місяці відвідувати лікаря, який веде дитину в спеціалізованому медичному закладі та коригує схему приймання ліків. Двічі на день давати дитині ці ліки (до речі, деяким щастить – призначаються препарати, що приймаються раз на день). І ...і що ще? Мабуть, основне згадала. Погодьтеся, на тлі інших головоломок ці дві здаються смішною дитячою задачкою».
Особисто я згодна. Але не збираюся когось переконувати, що прийняти в сім'ю ВІЛ-позитивну дитину – це легко. Адже полюбити її беззаперечно, щиро відчути серцем і душею іноді дуже важко. І стосовно ВІЛ зараз багато правдивої інформації в інтернеті, зокрема і на порталі «Сирітству – ні!» завжди можна проконсультуватися з лікарем або попросити контакти мам, які виховують дітей з ВІЛ. Треба дуже добре зважити, чи вистачить сил взяти дитину з інтернатного закладу і чи не страшний буде для вас ВІЛ. Ви маєте розуміти кілька важливих нюансів.
1. Антиретровірусна терапія має прийматися ВІЛ-позитивною людиною щодня.
2. Періодично треба відвідувати лікарів, здавати аналізи.
3. Треба пояснити дитині, що це за вірус, звідки він у неї, розповісти про шляхи його передавання.
4. Можуть траплятися ситуації стигматизації, якщо хтось із знайомих дізнається про ВІЛ у дитини, але пам'ятайте, що ви маєте право нікому не розповідати про цей діагноз: ні в садку, ні в школі, ні навіть у лікарні.
Якщо ви впевнені, що готові прийняти ВІЛ-позитивну дитину, дійте. І колись, коли маленькі ручки будуть міцно обіймати вас, а губки цілувати в щічку, обов'язково подумаєте: «Як добре, що ми зустрілися саме з тобою».
