«Ваша допомога була потрібна та буде потрібна завжди», – ендоваскулярний дитячий хірург
В Україні на проблеми з серцем щороку скаржаться дедалі більше людей: екологія, стреси, неправильне харчування – все це може підштовхнути до страшного діагнозу. В інтерв'ю "Сегодня" кардіохірург Андрій Максименко розповів про свою роботу та про те, як українські пацієнти знаходять кошти на дорогі операції.
– Андрію Віталійовичу, яка специфіка вашої роботи в Центрі дитячої кардіології та кардіохірургії?
– Я – ендоваскулярний дитячий хірург. Проводжу операції без розрізів у разі вроджених вад серця у дітей. Без розрізів, тому що для того, щоб дістатися інструментами до серця, ми використовуємо судини ноги. Під час таких операцій немає розрізу грудної клітини, тому й називається – малоінвазивна хірургія з мінімальним втручанням в організм. Через судини ми заходимо спеціальними інструментами – катетерами в серце дитини й усуваємо його вроджені проблеми.
– Наскільки такі операції складні, травматичні?
– Перевага наших операцій над класичними хірургічними операціями з розрізом – в тому, що немає глибокого наркозу, немає штучного кровообігу, діти легше переносять цю операцію, фактично немає періоду реабілітації. Вже наступного дня після операції дитина може вести повноцінний спосіб життя. Звичайно, якщо немає жодних супутніх проблем.
– Яким був ваш наймолодший пацієнт?
– Це була новонароджена недоношена дитина, вагою приблизно 1200 грамів. Відразу після народження їй була зроблена операція на серці. Виходжували її вже у спеціальній клініці для таких дітей, потім її виписали додому. Такі випадки не рідкість. Нещодавно теж була дитина з такою самою вагою, але їй ми вже робили балонну пластику аортального клапана, потім перев'язали Боталову протоку в серці – було складніше.
– А які основні складності підстерігають лікарів під час проведення операції зі встановлення оклюдера у дітей?
– Ключовий момент – це правильна оцінка дефекту перегородки та правильний підбір пацієнтів, тому що не всім пацієнтам можна цей дефект закрити. До того ж не завжди легко сказати до операції, особливо у разі складних варіантів дефектів, – можна цей дефект закрити оклюдером чи ні? Іноді рішення приймається мало не під час операції. Але якщо дефект закривається оклюдером, то зазвичай серйозних проблем у пацієнтів не виникає. Імовірність ускладнень у дітей під час таких операцій (я маю на увазі ті ускладнення, які загрожують життю дитини та вимагають додаткових операцій) не перевищує 2,5-3%. Підкреслюю – це ризик ускладнень, а не летальності! Ризик летальності менш ніж 0,5%. За правильного підбору пацієнтів ризик проблем, пов'язаних з імплантацією, дуже невисокий.
– Ви контролюєте стан дітей до та після операції?
– Звичайно, завжди оцінюю стан дитини до та після операції, спілкуюся з ними. Потім вони приїжджають на контроль і я оглядаю їх під час повторних візитів – через один місяць, через три місяці та через півроку. Ми перевіряємо стан оклюдера, дивимося, чи все гаразд після імплантації.
– Чи були у вашій практиці операції або діти, які найбільш вам запам'яталися?
– У пам'яті залишилися діти з дуже важкими супутніми патологіями. Пам'ятаю 7-річну дівчинку з тяжкою дихальною недостатністю, у якій був до того ж сколіоз. Дитині було банально важко ходити та дихати, а дефект міжпередсердної перегородки ускладнював її стан. Стало зрозуміло, що хірургічну операцію з розрізом робити такий дівчинці з деформованою грудною кліткою не можна. Ми змогли закрити її дефект міжпередсердної перегородки ендоваскулярно. Їй стало набагато легше, і лікарі вже планують операцію з корекції деформації хребта. До цього хірурги боялися проводити таку серйозну операцію, пов'язану з ризиком, крововтратою, з травмою за наявності пороку серця.
– Чи відомо вам, де пацієнти знаходять кошти на проведення таких дорогих операцій?
– Станом на сьогодні приблизно 30% наших пацієнтів мають можливість закрити дефект міжпередсердної перегородки за рахунок держави. У 2017 році фінансування було кращим, ніж минулих років. Діти, особливо ті, у кого є якісь соціальні проблеми – наприклад, вони з дитячих будинків, ВІЛ-інфіковані або мають важкі супутні патології й інше – можуть отримати безплатні оклюдери. Але не завжди виділених державою коштів вистачає. Решту дітей ми скеровуємо в різні фонди, з якими співпрацюємо та яким довіряємо, – зокрема, Фонд Ріната Ахметова. Ще чотири-п'ять років тому батьки 90% дітей, які потребували імплантації оклюдера, були вимушені купувати їх за свої кошти.
– Коли почалася ваша співпраця з Гуманітарним штабом Ахметова?
– Співпраця триває досить давно, а безпосередньо адресна допомога – з моменту початку антитерористичної операції на Донбасі, коли у нас з'явилися люди з неконтрольованих українською владою регіонів. Тобто з 2014 року. Завдяки Фонду Ріната Ахметова ми оперуємо на рік приблизно 5-6 дітей-переселенців із зони АТО віком від 0 до 18 років.
– Як ви можете оцінити внесок Гумштабу в медичну сферу України?
– Я не можу говорити про всю медичну сферу, але що стосується кардіохірургії Фонд надає досить істотну допомогу дітям. Скажімо так: недоробки нашої медичної системи компенсуються завдяки добрій волі засновника Фонду. Безумовно, допомога Фонду Ріната Ахметова була потрібна та буде потрібна завжди. Тому що завжди будуть якісь екстрені, несподівані ситуації, в яких потрібне швидке виділення коштів. Наприклад, на дорогі імпланти або механізми допомоги дітям з важкою патологією. Ми на власні очі бачимо дітей, які без цієї допомоги можуть просто загинути...
