Усиновлення дитини під час війни: топ-15 запитань
Під час повномасштабної війни про проблему дітей, позбавлених батьківського піклування, та їх усиновлення заговорили частіше. І хоч про це думають чимало родин, труднощі й перепони можуть відлякувати від такого кроку. Насправді все не так складно. Найголовніше ‒ бути готовим узяти на себе відповідальність за дитину та ухвалити зважене рішення.
Програма «Сирітству ‒ ні!» спільно з Ліга.net роз’яснила кожен із кроків на шляху до усиновлення. Допомогла відповісти на актуальні запитання щодо процедури усиновлення Любов Лоріашвілі ‒ психологиня, юристка та начальниця відділу організації навчальних заходів для сімейних форм виховання, головна спеціалістка Київського міського центру соціальних служб для сім’ї.
Є усиновлення та опіка. У чому різниця?
Усиновлення дорівнює народженню дитини. Тобто усиновлені син чи дочка отримують ті самі права, що мають або мали б ваші біологічні діти. А ви отримуєте батьківські права. Це означає, що ваші стосунки регулюватимуться Сімейним кодексом України. Зокрема, ви отримуєте обовʼязки щодо виховання дитини: піклування про її здоровʼя та розвиток, забезпечення шкільної освіти тощо.
Опіка (для дітей до 14 років) та піклування (14-18 років) ‒ також прийняття дитини-сироти або позбавленої батьківського піклування в сімʼю. Однак ви не отримуєте батьківських прав, а дитина не стає вашим сином чи дочкою. Ви берете на себе зобовʼязання щодо забезпечення, освіти, розвитку, захисту прав та інтересів дитини. Водночас дитина, як і раніше, може бути усиновленою за умови наявності відповідного статусу. Опікун має право давати або не давати дозвіл на усиновлення.
Після досягнення повноліття опікун та дитина юридично стають ніким один одному. Натомість якщо ви усиновили дитину, то навіть після 18 років вона залишається вашою донькою чи сином.
Дитину може усиновити будь-хто чи є обмеження? Треба обов’язково бути у шлюбі?
Усиновлювачем має бути дієздатна особа, якій є 21 рік. Родичі дитини можуть усиновлювати свою «кровинку» на три роки раніше ‒ з 18-ти.
«Уявімо: є 19-річна сестра і неповнолітній брат. Як родичка, вона може усиновити свого брата, коли їй виповниться 18 років. Але важливо документально підтвердити, що вона насправді є його сестрою. Якщо цього немає, то для них можливий лише варіант опіки в родинному оточенні», ‒ пояснює Любов Лоріашвілі.
Якщо усиновлювач і дитина не є родичами, важливо, щоб між ними була різниця у віці щонайменше 15 років. А ось бути одруженим необовʼязково. Усиновити може як подружжя, так і людина, яка не перебуває у шлюбі. Втім, це стосується лише громадян України. Неодружені іноземці не можуть всиновлювати українських дітей.
Також існує низка обмежень, які не дозволяють людині усиновити дитину:
• обмеження у дієздатності або повна недієздатність;
• позбавлені й не поновлені батьківські права;
• досвід скасованого усиновлення або визнаного недійсним з вини усиновлювача;
• лікування або перебування на обліку в психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
• зловживання алкоголем і наркотиками;
• відсутність постійного житла та доходу;
• певні хвороби, наприклад туберкульоз, шизофренія, хвороба Альцгеймера тощо;
• потреба у догляді через стан здоровʼя;
• відсутність громадянства;
• досвід засудження за злочини проти життя і здоровʼя, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України тощо;
• шлюб з людиною, яка має перелічені обмеження і не може бути усиновлювачем;
• люди, що перебувають в одностатевій парі.
Я заміжня і хочу усиновити дитину, але чоловік проти. Чи можу стати усиновлювачкою без нього?
Так, але потрібно отримати від чоловіка нотаріально засвідчену письмову згоду на усиновлення. Окрім того, чоловіку також потрібно подати висновок про стан свого здоровʼя та документ про наявність/відсутність судимості. Після суду ви отримаєте статус одинокої мами.
«Готуйтеся до того, що потрібно зібрати багато документів. Важливо розуміти, що держава хоче бути впевненою, що усиновлювач зможе потурбуватися про дитину та забезпечити її потреби самостійно. Збір документів та підготовка тривають не менше ніж місяць. Цей час дуже цінний, адже дає можливість майбутнім батькам уповільнитися, подумати, зважити всі «за» і «проти», переглянути свій спосіб життя і уявити, як він зміниться з появою дитини», ‒ пояснює експертка.
Чи багато документів потрібно для усиновлення?
Разом із заявою про взяття вас на облік кандидатів в усиновлювачі ви маєте подати:
• копію документа, що посвідчує особу;
• копію реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб або інформацію про відмову від його прийняття;
• копію документа, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР), якщо маєте паспорт у формі ID-картки;
• якщо перебуваєте у шлюбі ‒ копію свідоцтва про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб;
• довідку про заробітну плату за останні шість місяців, або відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів на утримання податків, або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи за попередній календарний рік. Це може подавати один із подружжя, хто має постійний дохід;
• висновок про стан здоров’я кожного заявника;
• у разі усиновлення одним із подружжя ‒ засвідчену нотаріально письмову згоду другого з подружжя на усиновлення дитини;
• документ про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, виданий територіальним центром з надання сервісних послуг МВС;
• копію документа, що підтверджує право власності або користування житлом;
• довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявниками.
Хочу усиновити дитину з інвалідністю. Чи потрібні додаткові документи?
«Ні, ви проходите таку саму процедуру, як і з дітьми без інвалідності. Зокрема, у вас також є десять днів для медичного обстеження дитини. Це робиться для зменшення вірогідності скасування усиновлення: мовляв, ви не знали про хворобу», ‒ пояснює Любов Лоріашвілі.
Інколи під час обстеження хвороба взагалі не підтверджується. Наприклад, жінка народила дитину і залишила. У пологовому немає історії її вагітності. Неонатолог помічає певну проблему зі здоровʼям дитини, але не може проаналізувати причину. Записує своє припущення без додаткових обстежень. Так дитина й живе з діагнозом. З іншого боку, трапляються випадки, коли дитина здорова за документами, але на обстеженні виявляють певну хворобу.
«Ви маєте чітко усвідомлювати, що усиновлюєте дитину з інвалідністю. Жодні відмовки, як-от «я не знав про хворобу», не спрацюють у суді у випадку скасування усиновлення, ‒ наголошує експертка. ‒ До того ж після усиновлення дитини з інвалідністю немає додаткових умов, перевірок, медоглядів чи фінансових виплат».
Але ж в Україні війна. Чи дозволяє воєнний стан усиновлення?
Звичайно! Якщо дітей не перевозили з окупованих територій чи зон активних бойових дій, то усиновлення відбувається у звичному порядку. Тобто усиновлювач проходить стандартну процедуру.
Але воєнний стан все ж вплинув на деякі нюанси, зокрема:
• усиновлення дітей, які проживають на окупованих територіях, проводиться після деокупації та відновлення роботи служби у справах дітей;
• дітей, яких евакуювали за межі України, можна усиновити тільки після їхнього повернення;
• евакуйованих у межах України можна усиновити за місцем евакуації;
• громадяни України, які проживають на окупованих територіях, беруться на облік кандидатів в усиновлювачі після відновлення роботи служб у справах дітей;
• ті, хто евакуювався за межі України, беруться на облік після повернення в Україну;
• якщо майбутні усиновлювачі евакуювалися в інший регіон України, то можуть стати на облік кандидатів за місцем евакуації;
• ті, хто вже є кандидатом, можуть звернутися до обласної служби у справах дітей за місцем евакуації, надати пакет документів і висновок про можливість бути усиновлювачами, а також ознайомитися з інформацією про дітей, які перебувають на регіональному обліку.
Окрім того, під час воєнного стану та протягом трьох місяців після його завершення українці, які живуть за кордоном, та іноземці не можуть усиновити дитину. Винятками є випадки, коли усиновлювач ‒ родич дитини або якщо людина хоче усиновити брата чи сестру раніше усиновленої дитини.
Не маю власного житла, чи це вплине на мої шанси усиновити дитину? Які вимоги до стану житла та кількості квадратних метрів?
Ні, головне ‒ мати договір оренди житла, де проживаєте. Більше на ваші шанси усиновлення впливають умови проживання, які інспектує служба у справах дітей та за результатами складає відповідний акт.
«Немає конкретних вимог щодо площі житла. Навіть однокімнатна квартира допускається, якщо в ній можна облаштувати ліжко та стіл для навчання дитини. Але якщо в цій кімнаті ще сплять батьки та двоє інших дітей, то постає питання: чи не погіршуються житлові умови рідних дітей усиновлювачів? Адже на такій території неможливо усамітнитися. Тому кожен випадок розглядається індивідуально», ‒ пояснює експертка.
Купувати меблі та облаштовувати майбутню кімнату для дитини на момент перевірки умов проживання не треба. Тут важливі не самі меблі, а простір, де вони потенційно можуть стояти.
Чи є обов’язковими курси для усиновлювачів? Чого мене там зможуть навчити, якщо у мене вже є діти?
Це обов’язковий крок на шляху до усиновлення. Якщо ви всиновлюєте дитину разом із чоловіком/дружиною, то навчання мають проходити обидва. Зазвичай курси проходять в обласному центрі соціальних служб. Опція проходження навчання онлайн відсутня, принаймні поки.
Кількість занять встановлюється кожним регіоном індивідуально, але пропускати їх не можна. Два пропуски призведуть до ануляції навчання ‒ доведеться починати спочатку.
Кожне заняття має свою тему: травма, втрата, розвиток тощо. Також батьки отримують домашнє завдання: дивляться тематичні фільми, читають книжки та аналізують їх. Головна мета ‒ зрозуміти, чи зможете ви впоратися з потенційними викликами, адже дитина, яка втратила батьків, може бути травмована.
«Дорослих зазвичай лякає, що їм будуть ставити оцінки. Однак оцінюють не так вас, як ваш ресурс, наприклад, на яку кількість дітей його вистачить. Також це нормально, якщо в процесі навчання ви зрозумієте, що не готові до усиновлення. У такому разі можете повернутися до цього питання згодом», ‒ запевняє фахівчиня.
Крім того, в процесі навчання людина може змінити форму влаштування дитини, скажімо, замість усиновлення обрати опіку. Адже під час навчання дорослий детально розбирає різні сценарії.
Після завершення навчання ви отримаєте довідку про проходження курсу з рекомендаціями щодо кількості, віку та стану здоров’я дітей, яких можете усиновити.
Документи зібрані, навчання пройдене. Що далі? Як відбувається підбір і пошук дитини? Хто мені в цьому може допомогти?
Після проходження курсів ви будете розуміти, якого віку дитину шукаєте. Служба у справах дітей познайомить вас з інформацією про дітей, які є в них на обліку.
Також можете знайти інформацію про дітей на сайті Міністерства соціальної політики та у розділі «Анкети» програми «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова. Ще один шлях пошуку ‒ зателефонувати в обласну службу у справах дітей. На зазначених сайтах ви можете переглядати фото дітей, інколи відео, дізнатися їхній вік, відсутність/наявність хвороб чи інвалідності та місце перебування.
Якщо ви обрали конкретну дитину, служба у справах дітей дізнається, чи немає черги з можливих усиновлювачів. Інакше доведеться зачекати, поки етап знайомства пройдуть ті, хто вище в черзі.
«Підходьте до вибору дитини усвідомлено та прислухайтеся до порад фахівців. Наприклад, подружжю, яким під 60 років, може бути фізично складно справлятися з дуже рухливою маленькою дитиною. Натомість підліток вже не потребує фізичних зусиль», ‒ наводить приклад Любов Лоріашвілі та додає, що стикалася з сім’ями, які повертали усиновлених дітей саме через неготовність сприймати їхні вікові особливості.
Хвилююсь перед першою зустріччю з дитиною. Що треба/не треба робити?
Перша зустріч з дитиною відбувається за участі працівника служби у справах дітей. Він має скласти відповідний акт про цю подію.
«У вас є десять днів на те, щоб встановити контакт. Можете приходити в заклад, спілкуватися з дитиною, дізнаватися про її стан здоров’я. Також маєте право на додаткові обстеження здоров’я дитини, але вашим коштом», ‒ пояснює Любов.
Чого дійсно не варто робити, так це називати себе «мамою» чи «татом» на першій же зустрічі. Це дає дитині надію, яка може не справдитися. Краще представтеся на ім’я. Запитуйте у дитини про неї та її вподобання та щиро розповідайте про себе.
Щоб знайти контакт, слід розуміти особливості вікового розвитку дитини. Наприклад, маленькі діти потребують взаємодії. Їх можна зацікавити чимось яскравим, скажімо, цікавою прикрасою, що є на дорослому. Натомість від важких парфумів слід відмовитися, адже в дитячому будинку так не пахне, тому дитина не розумітиме, що це за запах.
«Перші зустрічі бувають різними. Наприклад, був випадок, коли хлопчик розповів про поховання своєї біологічної мами. Бо це єдиний факт в житті, який його вразив. Але наступного дня усиновлювачка зустрілася з дитиною в невимушеній атмосфері, влаштували чаювання з бутербродами і дали одне одному ще один шанс на побудову контакту. Це було зовсім про інше», ‒ розповідає Любов.
Після знайомства та встановлення контакту ви маєте звернутися до служби у справах дітей за місцем проживання/перебування дитини із заявою про бажання усиновити. Протягом десяти робочих днів служба з’ясовує, чи згодна дитина на усиновлення, та готує проєкт висновку про доцільність усиновлення й відповідність інтересам дитини.
Як довго може тривати процес усиновлення?
Складно відповісти. Все дуже індивідуально. На практиці ‒ від одного місяця і до пів року чи навіть більше. Після подання заяви до суду все залежить від проведення засідання. А воно може переноситися на місяці без пояснення причини.
Наприклад, суд відбувається за місцем фактичного проживання дитини. Але не в усіх регіонах він працює постійно. Тому, коли приїжджає суддя, спершу розбирають нагальні справи (чиясь смерть тощо), а потім тільки усиновлення. А воно вважається здійсненим лише у день набрання чинності рішення суду про усиновлення.
А якщо в мене виникнуть проблеми з усиновленою дитиною, як відбувається скасування усиновлення?
Скасування відбувається з трьох причин: за рішенням органу опіки, за рішенням батьків або самої дитини. Усиновлена дитина повертається до органів опіки та піклування, і для неї знову шукають сімʼю. Але дитина може зберегти прізвище, ім’я та по батькові, які отримала внаслідок усиновлення.
А усиновлювача позбавляють батьківських прав. Ба більше, якщо підстава скасування усиновлення суперечить інтересам дитини, суд може ухвалити рішення про стягнення аліментів з колишнього усиновлювача.
У практиці Любові Лоріашвілі був такий випадок. Подружжя розлучилося, дитина залишилася з мамою-усиновлювачкою, яка почала зловживати алкоголем. Це помітила вчителька дитини й звернулася до служби опіки. Усиновлювачку позбавили батьківських прав. Потім дитину всиновила її вчителька.
За законом, після позбавлення батьківських прав дорослі не можуть усиновлювати іншу дитину. Але бувають випадки, коли скасування усиновлення відбувається не з вини прийомних батьків, тоді після скасування вони можуть податися на усиновлення знову.
Найчастіше це буває, коли:
• усиновлювачі можуть довести, що вони не знали про стан здоровʼя дитини на момент усиновлення;
• дитина не змінюється й нічого не сприймає на свою користь;
• усиновлювач і дитина не зійшлися характерами.
Чи правда, що держава забезпечує фінансову підтримку сімей, які усиновили дитину? Як контролюється дотримання прав дитини в новій родині?
Так, є державна допомога, яка призначається усиновлювачу незалежно від віку дитини.
«Це разова виплата, яка дорівнює сумі, що виплачується батькам при народженні дитини. Нині це дещо більш ніж 42 000 грн. Цю суму розбивають на частини: перший транш – приблизно 12 000 грн, потім протягом 3 років щомісяця виплачують по 860 грн», ‒ пояснює юристка.
За цільовим використанням цих коштів слідкує служба у справах дитини. Протягом перших трьох років після усиновлення вона має щороку перевіряти умови проживання та виховання усиновлених дітей.
«Фахівці повинні впевнитися, що дитина жива, здорова, а всі її потреби задоволені. Доволі часто це відбувається дуже екологічно. Фахівці телефонують батькам і кажуть, що хочуть побачитися. Якщо гарна погода, можуть прийти на майданчик, де батьки гуляють з дитиною», ‒ запевняє Любов.
Після трьох років з моменту усиновлення перевірки не завершуються, але стають рідшими. Однак це обов’язкова процедура до повноліття дитини.
Щоб поринути у тему глибше та дізнатися деталі, читайте довідник та перегляньте відеогайд «Кроки до дитини».
