Тридцять три дні пекла: історії з Бучі у Музеї «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Тридцять три дні російської окупації. Нескінченні тридцять три дні пекла, жорстоких знущань та вбивств: це те, через що пройшли на початку повномасштабної війни жителі Бучі. Рік тому місто було звільнено — і побачене в ньому шокувало світ. 

Незламна Буча стала Містом-героєм України. Її жителі довірили свої історії Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова — найбільшому у світі архіву історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Це чесні та страшні історії з перших вуст. Про біль та смерть, а ще — про життя та любов попри жах навколо.

Фото вбитої жінки у Бучі, на якому видно руку із червоним манікюром, облетіло світ. Останні слова, які Ірина сказала доньці перед смертю: «Мама тебе любить». Дочка розповіла її історію — bit.ly/3zdh1xG

Жителю Бучі Миколаю довелося власноруч поховати трьох своїх друзів. На те, щоб зібрати по частинах тіло одного з них, окупанти дали чоловіку всього 20 хвилин. Читайте його історію за посиланням bit.ly/3KdCUTM

Катерина розповіла про те, як її старша донька опинилася у окупованому місті на 39 тижні вагітності. Народжувати довелося у підвалі без світла, води та акушера. Її історія тут: bit.ly/42MK2hb

На очах Тані снайпер убив маму, а батька окупанти увезли на допит із мішком на голові. Тіло жінки дозволили забрати лише дідусю Тані, колишньому військовому. Її історія: bit.ly/3npRuib

Валерій вижив в окупованій Бучі. Він згадує мародерство росіян та знущання над мирним населенням. На його очах горіли будинки та гинули люди. Спогадами чоловік ділиться тут bit.ly/3lP4qOe

Кожна історія важлива! Розкажіть свою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова на https://civilvoicesmuseum.org або безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.