Три етапи адаптації дитини в новій сім’ї

Протягом життя людині доводиться адаптуватися як загалом до суспільства, так і до найближчого оточення. Сьогодні побутує думка, що діти з інтернатних закладів абсолютно не адаптовані до життя. Для них звичним є те середовище, у якому вони перебувають. Тому їх часто називають несімейними. У новій родині дітям доведеться звикати, засвоювати невідомі для себе правила поведінки, багато чому вчитися. Спеціалісти програми «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова проаналізували три етапи адаптації дітей з інтернатних закладів у родині.

Адаптація дитини – тривалий процес, під час якого встановлюється налагоджений контакт з новою сім’єю. В результаті успішної соціально-психологічної адаптації дитина засвоїть норми, правила, цінності, спосіб життя нової родини, пристосується до неї, стане її частиною, але це відбуватиметься поступово.

Існує три етапи адаптації дитини з інтернатного закладу, яка приходить у нову родину.

1. Медовий місяць
Цей етап триває від одного місяця до півроку. Дитина щосили намагається сподобатися батькам, а вони прагнуть їй у всьому догодити.

Діти стараються довести, що їм добре в новій сім’ї. Вони поводять себе стримано та слухняно, але разом із тим переживають величезний стрес.

Саме на цьому етапі батькам потрібно не лише огорнути дитину любов’ю та турботою, а й пояснити їй, як влаштований побут, як розподіляються права та обов’язки членів сім’ї, який розпорядок дня тощо.

2. Регресія, або повернення в минуле
На цьому етапі дитина оговтується і від приємного шоку, і від стресу після потрапляння в нове середовище. І тут починається найскладніше – «притирання».

Дитина вже встигла звикнути до нової обстановки та нової сім’ї в достатній мірі, щоб розслабитися й почати поводитися звично. У цей момент батькам і дітям стає зрозуміло, що колишні моделі поведінки неефективні. І щоб сформувати нові, спочатку потрібно позбутися старих звичок і стратегій, а потім засвоїти інші.

Це найскладніший період як для дитини, так і для батьків. Це час встановлення меж дозволеного, чітких правил, зміни звичок і стилю життя. Тут проявляються усі проблемні моменти, повертаються страхи, дитина може часто хворіти, впадати в крайнощі: або замикається в собі, або стає надмірно активною та навіть агресивною.

Батькам теж непросто, вони часто зриваються й можуть засумніватися в правильності свого рішення – прийняти дитину. Дорослим потрібно бути терплячими, уважними, турботливими, люблячими по відношенню до дитини.

3. Відновлення
Це останній етап адаптації, коли дитина позбувається своєї «броні», відкривається, відповідає взаємністю. Вона починає відчувати себе частиною сім’ї, перестає боятися, починає по-справжньому довіряти, розуміти батьків. У цей час дитина змінюється навіть зовні: гарнішає та менше хворіє.

На цьому етапі батькам важливо зблизитися з дитиною, дізнатися, які в неї здібності, інтереси, схильності та почати розвивати як особистість.

Загалом адаптація прийнятої дитини в новій сім’ї може тривати кілька років.