Супровід, або Човен у відкритому морі
Координатор проекту «Наставництво» Фонду Ріната Ахметова в Маріуполі Катерина Степаніна розповіла порталу «Сирітству – ні!» про те, яким має бути супровід пари наставник-дитина фахівцями проекту, щоб у майбутньому стосунки дорослого і його вихованця стали міцними і дружніми.
Супровід пар фахівцями проекту «Наставництво» для нас, працівників Фонду Ріната Ахметова, визначається як масштабна і важлива сфера. Ми знайомилися з наставниками, будували взаємини, спілкувалися, вчили. Бачили їхні сильні та слабкі сторони. Відкривалися для них і відкривали для себе їхній різноманітний внутрішній світ. Немає жодного схожого, однакового. Їхня різноманітність, їхні особистісні барви, ресурси, їхнє сприйняття – все це цікаве й захопливе. Ми знайшли друзів і однодумців. Ми вчилися будувати мости, виходили разом із ними з непростих ситуацій, нехай і театральних на той момент, але дуже реальних у житті дітей, з якими вони будуть будувати стосунки.
Тісно працюючи з нашими наставниками, ми також вчимося, вдосконалюємося, знаходимо більш дієві методи і способи роботи. У методології проекту червоною ниткою виділяється важливий аспект ефективної роботи – супровід пар. Це ключовий етап. Потрібний і важливий. Пам’ятаєте фразу з улюбленого мультфільму про капітана Врунгеля – «Як корабель назвеш, так він і попливе…»? Тут особливо враховуються особистісні якості кожного учасника: дитини, наставника, фахівця, який супроводжує. Це базовий плацдарм розвитку стосунків, це така «зав’язка» особистісного сюжету пари. І дуже важливо, щоб поруч були грамотні «редактори» й «режисери» процесу – проектна команда.
Наставники познайомилися, відбулися їхні перші зустрічі. Радісні, змістовні, з переживаннями сторін, з хвилюванням. Стільки всього хотілося сказати новим друзям, так багато чим поділитися… Як усім нам хочеться в плавання! І хочеться, щоб у цьому не було перешкод, щоб нічого страшного не трапилося на шляху. Але не завжди буває так. Ми входимо в особистий простір учасників проекту, ми прописуємо «договори» й «особисті контракти», ми приходимо до спільної згоди. І чудово, коли в цьому беруть участь усі три сторони: діти, наставники, команда. Адже в цьому супроводі ми синтезуємо знання з психології, менеджменту, фінансів, філософії, духовних навчань. І всі вони спрямовані на поліпшення життя дітей в інтернатному закладі. А також самих наставників: у їхній активній наставницької позиції, у їхньому зваженому і вже перевіреному дітьми рішенні бути другом дитині, у професійній та особистій сфері наставника.
Супровід пар – це особлива форма консультування, яка є творчим партнерством, де кожен має рівну відповідальність за цей процес. Взаємодія пари і фахівця від проекту «Наставництво» Фонду Ріната Ахметова, який її супроводжує, спрямована на досягнення цілей, позначених на початку спільного шляху. І це дійсно шлях, рух до бажаного результату, пара й консультант проходять разом. Це дає поліпшення продуктивності спілкування, бачення гострих питань і тим, які потрібно порушувати обережно. Це також розвиток, причому цей процес приносить радість і задоволення, поліпшення взаємин. Цей процес відкриє багато невиявлених раніше талантів дитини й наставника, це швидка й ефективна реакція в критичних ситуаціях. В атмосфері, де люди дійсно цінуються, вони готові «витягувати човен» ще до того, як їх покличуть це робити.
Супровід – це ще й поліпшення стосунків у парі, це можливість запобігти помилкам і згладити небезпечні моменти. Висловлювання великої кількості конструктивних ідей від тренера, членів команди без побоювання. Адже тепла співпраця – це краще використання майстерності й ресурсів людей. До того ж це швидка й ефективна реакція в критичних ситуаціях. І, повірте, вони можуть виникати.
У спільній роботі з наставником у нас з’являється можливість спостерігати за розвитком пари упродовж тривалого часу. Стає реальною швидка корекція тих чи інших негативних моментів. Ми можемо у процесі навчання додавати в програму додаткові теми, необхідні для роботи з конкретною дитиною або в конкретно взятій ситуації. Говорити про питання, які найбільше хвилюють, і з якими до нас приходять самі наставники.
