Що таке булінг і як з ним боротися

У зв’язку з актуальністю цієї теми спеціалісти програми «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова вирішили розповісти читачам, що таке булінг та як з ним боротися, якщо ваша дитина стала жертвою цькувань. 

Булінг – це насилля з нанесенням психологічної травми шляхом погроз або словесних образ, залякування, переслідування, наслідком якого є емоційна невпевненість. Формами агресії стосовно жертви можуть бути: 

• вербальне насильство, здійснюється за допомогою голосу (обзивання, прізвиська, поширення принизливих чуток); 
• вимагання (їжі, грошей, речей, примус вкрасти що-небудь); 
• образливі дії, жести; 
• залякування за допомогою агресивної поведінки з метою примусу жертви зробити або не робити чого-небудь; 
• пошкодження або інші маніпуляції з особистими речами (грабіж, крадіжка, ховання речей); 
• ізоляція (ігнорування, вигнання з колективу). 

Психологи вважають, що булінг – це умисне, несанкціоноване нормативно-правовими актами держави, тривале (повторюване) фізичне або психологічне насильство з боку особи або групи осіб, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) стосовно індивіда, і яке відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою (наприклад, бажання заслужити авторитет у деяких осіб). 

Оскільки це поняття є досить загальним і реалізується переважно в організованих колективах, відповідно, має декілька різновидів, найпоширенішим з яких є саме булінг у школі. 

Причини булінгу 

1. Беззахисність. Як правило, агресори обирають жертвою дитину, яка не здатна дати відсіч, психологічно нестійка, легко піддається істерикам. Спочатку агресор послідовно знищує симпатію оточуючих до жертви чрез приниження, а потім використовує більш жорсткі методи гноблення. Якщо на початку цькувань знайдеться авторитетна особа, яка заступиться за жертву, переслідування зійде нанівець. 

2. Неготовність постояти за себе, безпорадність. Агресори насправді боягузи, тому для нападок часто обирають слабших дітей, які точно не зможуть відповісти кривдникам. Жертва не готова дати відсіч через перевагу сил, страх спровокувати ще більшу агресію у відповідь, або тому що не хоче бути «поганою». Деякі школярі не захищають себе через настанови батьків, ніби битися не можна. Таких дітей слід переконати, сказавши, що захищати себе не тільки можна, а й треба.  

3. Знижена самооцінка. Жертва, як правило, закомплексована, живе з відчуттям провини. Особливо яскраво це проявляється у школярів, які гіперактивні, заїкаються, страждають на синдром дефіциту уваги. До зони ризику входять діти, яких не підтримують рідні, із сімей, де немає довіри у стосунках. 

4. Соціальні, психологічні проблеми. Депресія, самотність, відсутність комунікативних навичок, соціальне неблагополуччя, комплекс неповноцінності, насильство у власній родині – сприятливі умови для набуття статусу жертви у школі. Чутливість, недовіра, полохливість і тривожність є індивідуальними рисами характеру, що роблять дитину беззахисною та привабливою для агресора.  

5. Підвищена агресія. Іноді ізгоями стають забіякуваті діти, які болісно й емоційно реагують на прохання або зауваження. При цьому їхня агресія має реактивний характер і розвивається внаслідок високої збудливості та беззахисності. 

Ваша дитина є жертвою булінгу, якщо вона 

• шукає усілякі причини не відвідувати навчальний заклад; 
• не спілкується зі своїми однолітками: ні з ким не підтримує дружніх стосунків, до школи та зі школи вирушає сама, нікому не телефонує, щоб дізнатися про домашнє завдання; 
• у дитини спостерігаються психосоматичні розлади, напряму пов’язані з відвідуванням навчального закладу: ломота в тілі, нудота, підвищення температури тіла; 
• розмальовує шкільне приладдя, а також наносить дивні малюнки на руки; 
• уникає спільного шляху повернення додому з однокласниками. 

Що робити батькам 

1. Розкажіть дитині, що таке булінг, поясніть основні причини цькування і хто перебуває у зоні ризику. Дитина має розуміти, як діяти у такій ситуації, а саме – обов’язково про це розповісти дорослим. Варто пояснити їй, що є припустимим у поведінці в групах, а що ні, та не дозволяти чинити насилля над собою та іншими дітьми. 

2. Якщо ваша дитина все ж стала жертвою булінгу, не потрібно одразу бігти до школи та влаштовувати «розбір польотів», так ви ще більше наражаєте її на небезпеку. Спочатку треба розібратися про причини, які спровокували цю ситуацію, і що думає про це сама дитина. Якщо вона не може сама чинити опір, тоді вже треба звертатися до школи. 

3. Порадьте малюку більше проводити часу серед старших дітей. Це може забезпечити тимчасовий захист. 

4. Не можна гнівитися на дитину через те, що вона не може виявити спротив. Не судіть по собі. Це дитина, їй може бути соромно, незручно, страшно. Завдання батьків – підтримати, а не погіршувати психологічний стан малюка. 

5. З юридичної точки зору, ви не маєте права з’ясовувати стосунки з дитиною-агресором. Це обов’язки шкільного психолога та соціального педагога. Інакше можете отримати позов до суду за залякування чужої дитини. 

Наслідки дитячого булінгу бувають різні. У найкращому випадку це замкнутість, антисоціальний спосіб життя у майбутньому, у найгіршому – вчинення суїциду. Пам’ятайте, уникнути страшних наслідків цькування можна, коли стосунки між батьками та дітьми базуються на довірі.