«Нас обстрілювали “градами”»: історія Наталі з Бучі увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова
Минуло вже чотири роки з того дня, як Бучу звільнили від російських окупантів. Це місто на Київщині стало символом болю і трагедії, але водночас – символом незламності України. Наталія зустріла війну вдома, разом із чоловіком. Той ранок почався вибухами, а зовсім поруч палав Гостомельський аеропорт. Свою історію Наталія розповіла Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
Спершу подружжя намагалося зберегти спокій: вони навіть запрошували друзів та родичів з Києва, щоб разом перечекати перші дні війни. Вони й подумати не могли, що рідне місто перетвориться на епіцентр бойових дій. Наталя зізнається: небезпечно стало тоді, коли вибухи не вщухали і звучали дедалі ближче.
«Вибухи з усіх боків. Літаки, ці винищувачі, літали дуже низько. Було дуже лячно, бо все літало. У мене, чесно кажучи, був такий стан – ніби заціпеніння», – згадує жінка.
За словами Наталії, тоді було настільки страшно, що вона не могла ні спати, ні їсти, постійно лише читала новини, намагаючись зрозуміти, що робити далі. Жінка спостерігала у вікно, як щодня виїжджають її сусіди. Наталя ще вагалася, чи покидати рідні стіни. Та все змінив один обстріл.
«Ми побігли у підвал. Я бачила такі вогні червоні, як потім стало зрозуміло – нас обстрілювали “градами”. Але це був перший раз, коли ми чули це вже не десь у долині, а просто бачили цей вогонь на власні очі і таке інше. І так ми до ранку просиділи в цьому погребі», – розказує вона.
Після того подружжя більше не вагалося: залишатися означало ризикувати життям. За 20 хвилин Наталя зібрала речі, посадила тварин в авто, і вони вирушили у Хмельницьку область. Пробули там недовго, а після звільнення окупованої Бучі одними з перших повернулися додому.
Наталя одразу включилася у волонтерську роботу і сьогодні продовжує допомагати в спілці «Невтомні ручки». Усе заради одного – наблизити перемогу України та кінець війни.
Дивіться історію Наталі: https://bit.ly/4dcd01P
Колекція Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова налічує вже понад 140 тисяч історій про війну. Це найбільше у світі зібрання свідчень мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.
