«Я втратила все: дім, тата, друзів»: історія Марії з Херсона, яка вижила після артилерійського обстрілу, увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

17-річна Марія з Херсона у липні 2024 року потрапила під артилерійський обстріл разом із мамою неподалік дому. Дівчина отримала тяжкі травми голови, але змогла пройти складне відновлення. За свою силу та проукраїнську позицію Марію нагородили відзнакою Президента України «Майбутнє України». Її історія увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Марія не втратила свідомість одразу після поранення. У перші хвилини вона ще не розуміла, наскільки тяжкими є травми і як сильно це змінить її життя. Дівчина говорила, рухалася, хоча вже мала критичне поранення голови.

«Я нічого не зрозуміла, був больовий шок. Думала, поплачу трохи і піду далі. Сталося, як не гадалося… Уламки в мене тільки в голові. Після операції не могла ходити місяць. Пам’ятаю ліжко, яке піднімається. Тільки так я навчилася сідати», – пригадує Марія.

Загалом у лікарні дівчина перебувала понад сім місяців, перенесла сім виснажливих операцій, серед них – видалення частини мозку та встановлення титанового імпланта. Лікарям довелося боротися з тяжкими ускладненнями – менінгітом та остеомієлітом, коли організм відштовхував штучні імпланти.

Через значне ураження мозку Марія вчилася знову всьому – буквально з нуля: сідати, ходити, тримати ложку, вимовляти слова, писати літери. Допомагала мама Наталія – хірургічна медсестра, яка забезпечувала цілодобовий догляд і допомагала доньці знову опановувати шкільну програму.

«До поранення вона займалася творчістю: музикою та малювала. Після поранення це все довелося опановувати з нуля. Вона не могла ні говорити, ні їсти, ні ходити. Я годувала її через зонд, потім ми почали ходити з підтримкою. Вивчали заново абетку, математику і все інше», – розповідає Наталія.

Та війна забрала у дівчини не лише здоров’я. Після підриву російськими військами Каховської ГЕС родина втратила дім на Херсонщині. Згодом помер батько Марії – у нього стався інсульт. Дівчина переконана: постійні переживання та наслідки війни сильно підірвали його здоров’я.

«Я втратила все: дім, тата, друзів», – каже Марія.

Сьогодні Марія разом із мамою живе в містечку для переселенців під Києвом. Вона малює, ліпить із пластиліну та закінчує школу. Попри все пережите, дівчина не перестала мріяти: хоче зробити нарощення волосся, адже через численні операції воно не встигає відростати. А ще Марія мріє стати військовою.

«Вона не здається, бо має такий характер – бойовий. Змалку хотіла бути військовою. Саме це не дає їй зупинятися. Це внутрішній потяг до мужності, який змушує йти вперед і ніколи не здаватися», – каже мама дівчини.

Дивіться історію Марії та Наталії тут: "Після поранення я все пам’ятаю, а от мої навички – зникли! Все починаю "з нуля" - "Голоси Мирних", Музей Фонду Ріната Ахметова

Колекція Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова налічує вже понад 145 тисяч історій про війну. Це найбільше у світі зібрання свідчень мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.