ua

Музей Фонду Ріната Ахметова «Голоси Мирних»: історія Тетяни Муль

02.02.2021

Фонд Ріната Ахметова збирає історії людей, які пережили бойові дії на сході України. Одну з них розповіла мати двох дітей Тетяна Муль. Її менший хлопчик народився у 2014 році, за пів року до того, як родина Муль, а це Тетяна з чоловіком, її старша дочка-дошкільня та новонароджений син, виїхали з окупованого Донецька, рятуючи свої життя.

Жінка з жахом згадує гуркіт обстрілів, коли її материнське серце розривалося від болю та страху за власних дітей. Як атакують місто ворожі літаки, вона бачила з вікна власної квартири.

– Пам’ятаю чоловік був на роботі, донька в садочку, а молодший син зі мною вдома… Вивішувала пелюшки на балконі, коли побачила, як летять літаки, снаряди. Кошмар! Я не очікувала, що таке можливо. Я лише по телевізору таке бачила, – ділиться спогадами Тетяна.

Рятуючи родину від збройного конфлікту, чоловік Тетяни вивіз усіх до Тельманівського району, де ще в ті дні було безпечно. Проте відносний спокій тривав недовго. Обстріли почались і там.

– Я поклала дітей в обід спати, у приватному будинку у мами моєї. Біля сина лягла. Він на грудному годуванні ще був. І тут над будинком свист. Так задрижали вікна, аж серце впало у п’яти.

Ховалися від сильного бомбардування у погребі. Там же, в той час, як і інші місцеві жителі, зберігали документи, гроші, ікони.

– Ми роздягнуті, босі побігли одразу до погребу. Чоловік схопив доньку, я – сина, мама з нами. Коли ми туди забігли, 50 хвилин без перерви стріляли. По погребу, по даху ці всі осколки били. Згасло світло. Ми загубилися в часі, просто безперервний постійний цей свист, – згадує страшні події Тетяна. – Ми думали, ми не вийдемо. Я єдиного хотіла – померти першою, щоб не бачити, як загинуть мої діти.

На щастя, родина врятувалася. У будинку, де жила мама Тетяни, вибило вікна та побило  дах, на подвір’ї назбирали відро осколків. А от у сусідньому будинку люди загинули, вщерть згоріли шість сусідніх будинків. Хоч бомбардування припинилося, наступну ніч спали у підвалі, боялися повернутись додому.

Родина Муль переїхала до Маріуполя, куди перевели фірму, де працював у Донецьку чоловік Тетяни. Але жінка мріє повернутися до рідного для неїміста, коли той знову буде українським.

– Не маємо коштів на придбання тут квартири. Не можемо відкладати, тому що наймаємо житло. Там не можемо продати. Ми тут наймаємо квартири не такі, як та, у якій ми жили, яку облаштовували, купували меблі, техніку. Цінуєш те, що у тебе було. Мрію повернутися до Донецька, який буде на українській території, – говорить Тетяна Муль.

Ключова мета Музею Фонду Ріната Ахметова «Голоси Мирних» – об’єктивно та докладно задокументувати свідоцтва мирних жителів, які постраждали внаслідок збройного конфлікту на Донбасі.

– Ми не зможемо відкрити музей у Донецьку, тому створюємо його онлайн. Він буде працювати як онлайн-архів, онлайн-експозиції, онлайн і офлайн-проєкти, а ще як медіа. Рінат Ахметов допомагав, допомагає та допомагатиме мирним жителям Донбасу. У 2014 році був створений Гуманітарний Штаб, який надав безпрецедентну за своїми масштабами допомогу і, по суті, врятував мільйони життів. За кожним із них – своя історія. Ми хочемо створити головний у світі архів історій Мирних. До 2025 року планується зібрати 100 000 свідоцтв, але велика мрія – мільйон історій. Ми віримо, що таким чином зберігаємо голоси з минулого та сьогодення заради кращого майбутнього, – каже Наталія Ємченко, член Наглядової ради Фонду Ріната Ахметова.

Уже сьогодні музей Фонду Ріната Ахметова – найбільше в Україні зібрання історій мирних людей Донбасу. Ваша історія також має значення! Розкажіть її світу. Перейдіть за посиланням https://civilvoicesmuseum.org/my-story та заповніть невелику анкету, аби зробити свій внесок у збереження пам'яті.