«Люди зазнали втрат, яких ніколи не забудуть»: лікар із Бучі поділився своєю історією з Музеєм «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Лікар Ростислав Солонько у розпал бойових дій рятував поранених мирних людей, цілодобово працюючи у лікарні Бучі. Кулі та уламки не жаліли дітей, літніх людей. Після визволення міста від окупантів роботи було ще більше. Свою історію лікар довірив Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Коли 24 лютого персонал прийшов до лікарні, стало відомо про перші бої неподалік, у Гостомелі. Плановий прийом пацієнтів скасували. Ростислав залишився у лікарні до 11 березня включно — жив там та цілодобово працював. Спочатку поранених привозили «швидкі», та коли одну з них розстріляли, машини більше не виїжджали. Люди йшли та їхали самі. 

«Найстрашніше — це діти з ампутаціями. Хтось потрапив під обстріл, когось придавило плитою. Були дуже важкі травми», — згадує лікар. 

Ростислав зізнається: хірурги-травматологи звикли виконувати важку роботу, але війна шокувала. Втім, призвичаїлися — до усього, крім смерті, адже до неї звикнути неможливо. 12 березня лікарня припинила роботу: нових пацієнтів не було, інших евакуювали. Ростислав поїхав, працював на Заході України. На початку квітня він повернувся до Бучі. 

«Буча була мальовничим, квітучим містом, де живе багато добрих людей. Я побачив зовсім інше. Магазини не працювали, не було жодних комунікацій, світла, води, інтернету. Людей на вулиці було дуже мало», — згадує Ростислав. 

Лікарня не працювала. Разом із волонтерами він організував зв’язок, щоб усіх травмованих доправляли до нього. Привозили людей із травмами кількатижневої давності. Ростислав робив для пацієнтів усе, що знав і міг. Те ж саме робили всі навколо. Він вважає, що люди, які пережили жахи у Бучі, не зможуть повернутися до нормального життя принаймні кілька років. 

«Найкращий лікар — це час. Він лікує голову, думки. Багато хто втратив близьких людей, дітей, батьків, рідних. З часом буде легше, але, на жаль, таке не забудеться ніколи», — ділиться Ростислав. Дивіться та слухайте його історію за посиланням bit.ly/3eouRXk

Свою історію Ростислав Солонько довірив Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже понад 40 000 історій.

Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так:
— напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;
— скористайтеся чат-ботом t.me/civilvoicesmuseum_bot у Telegram;
— відвідайте портал Музею https://civilvoicesmuseum.org/ та натисніть «Розповісти історію» праворуч зверху;
— зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001