«Кожна повернена дитина ‒ це важка спецоперація!» Інтерв'ю з Дар’єю Герасимчук щодо ймовірності усиновлень наших дітей ворогом

‒ Дар’є Михайлівно, дякуємо, що долучилися до нас,. Які є новини щодо українських дітей на першу частину травня?

‒ За ці два тижні ми мали максимально швидко зростаючу цифру повідомлень з російської сторони про те, скільки дітей було примусово депортовано на територію рф або переміщено на територію так званих Л/ДНР.

На сьогодні цифра, якою вони оперують, це 181 000 дітей (дані станом на 04.05.2022). Хочу наголосити, що ця цифра – дані, які ми моніторимо в ЗМІ та ті, які оголошують російські омбудсмени із прав людини, і так далі. І ось, власне, вони оголошують про 181 000 дітей. І ця цифра постійно зростає.

За інформацією Міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, нам відомо про практично 2 400 випадків переміщення на територію рф українських дітей.

‒ Чи можемо ми довіряти цій інформації?

‒ Отже, нам відома цифра, про яку кажуть російські джерела, і нам відома цифра від пана Кулеби. Але яка з них точна ‒ тут ніхто не зможе відповісти, тому що, скільки ще дітей залишається на тимчасово окупованих територіях, ми, на жаль, не знаємо і цією цифрою не володіємо.

‒ Серед цієї кількості – і статусні діти?

‒ Так, серед цих дітей є діти, які мають статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Це з таких, негативних новин. Звичайно, якщо говорити про примусову депортацію або примусове переміщення, ‒ законності в цьому немає, це заборонено Женевською конвенцією, тут немає що обговорювати.

‒ Чи були випадки усиновлення українських дітей росіянами?

‒ За останні 2 тижні ми дуже активно моніторили кейси усиновлення, чи розпочали вони (рф) процедури з усиновлення наших українських дітей. На щастя, зареєстрованих таких кейсів поки немає, або ж ми поки не знайшли такої інформації.

‒ А які позитивні новини?

‒ Так, за останні 2 тижні є позитивна новина. Власне, величезній команді людей, що відповідають за цей напрям, великими зусиллями вдалося повернути двох дітей назад до України. Це Кіра та Ілля, які вже повернулися до своїх дідусів та бабусь. У них попереду великий етап психологічної реабілітації, вони проходитимуть лікування у закладах охорони здоров’я, після чого зможуть поїхати на відновлення.

‒ Щодо алгоритму повернення – це відбуватиметься після війни чи можливі якісь процеси зараз?

‒ Іде мова про повернення не після війни, а найближчим часом. Ми розуміємо, що всі громадяни України мають повернутися додому. І не має значення, чи вони з власної волі евакуйовувалися до інших країн, шукаючи тимчасового прихистку, чи були примусово депортовані на території рф чи так званих Л/ДНР. Алгоритм розробляється зараз, але, на жаль, у кожному окремому випадку часто він різний. Одного якогось універсального розробити і за ним працювати не вдається.

Кожна історія повернення дитини виглядає, як спецоперація. І кожна повернута дитина ‒ це важка спецоперація. Усіх цікавить механізм повернення, яким чином це можливо, але я це розголошувати не буду і не можу.

І закликаю всіх журналістів, усіх уповноважених осіб, представників урядових структур не озвучувати жодних механізмів, які хоча б розглядаються у вигляді попередніх планів, можливостей повернути дітей! Тому що за нами слідкують і російські ЗМІ, і російські спецслужби, які відслідковують усі повідомлення в медіа-просторах, і все це не йде на користь нашим дітям.

Однозначно, ні місце знаходження дітей, ні конкретні поіменні списки, якими ми володіємо, ні плани на їх повернення озвучувати не можна. І я прошу розуміння у всіх щодо цього питання.

‒ Ви зазначили, що поки немає випадків усиновлення росіянами. Знаючи ненависть громадян рф до українців та беручи до уваги складний і серйозний процес усиновлення, яка ваша думка, навіщо їм це?

‒ Однією з форм геноциду є «насильницька передача дітей з однієї національної, етнічної, расової чи релігійної групи в іншу», а отже, це не що інше, як геноцид української нації.

Росія – це країна, яка вигадує історію і позиціонує себе як країну «асвабадітєлєй», яка рятує все і всіх. І, власне, ця історія – це типу продовження легенди про росіян, як про людей, які рятують українських сиріток, усиновлюючи їх у свої родини. От і все, логіка дуже проста. Замість «геноциду» «спасєніє». Це ‒ легенда, яку потрібно чимось підкріплювати. І саме для цього їм потрібні наші діти. Сказати про те, що це добра воля і вияв щирості з їхнього боку, я не можу. Не вірю їм. Це перший момент.

А другий момент: якщо подивитися на рівень виховання українських дітей, рівень їхнього патріотизму, глибини думок ‒ це ні в яке порівняння з російськими дітьми не йде абсолютно.

Я дуже люблю порівняння про те, як українські діти підтримують наших військовослужбовців, а російські діти – своїх. Є вже різні відеозаписи в інтернеті, де російські діти, спілкуючись з їхніми солдатами по телефону, говорять про свою ненависть до українців, підбурюють російських солдатів «швидше знищити українців». Ці діти жадають крові, смертей, вони абсолютно налаштовані на агресію.

Натомість, українські діти ніколи не говорять про агресію. Вони бажають нашим військовослужбовцям швидкого повернення додому цілими та неушкодженими. І це, не дивлячись навіть на те, наскільки дитина сама травмована та скільки родичів вона могла втратити.

Оцей рівень дуже дорогого вартує. Я думаю, що рф просто хочеться таким чином трошки підняти свій гнилий та ниций народ і нашим українським духом, міцним і сильним, покращити свій генофонд. Ось і все.

‒ Можливо, ви знаєте, чи були взагалі в історії випадки усиновлення ворогом дітей?

‒ Насправді, я особисто не моніторила такі випадки і жодного разу не чула про таке в інших країнах, однозначно. Бо якщо країни воюють, то вони мають певний рівень неприязні одне до одного, тому всиновлення в свою родину дитини ворога виглядатиме як дуже дивний процес, він просто неможливий, коли дійсно немає лицемірства.

На жаль, з боку рф лицемірства вистачає з головою. Тому ці приклади, які вони зараз демонструють постійно, є продовженням цього самого лицемірства. Думаю, що подібного в світі, мабуть, не було.

Звичайно, я можу помилятися, можливо, якісь окремі кейси і були, але насправді так масово, як це зараз відбувається зі сторони рф, такого лицемірства в інших країнах ще не бачили ніколи, навіть у світі взагалі.

‒ Щоб завершити цей блок питань про усиновлення, хочеться запитати, що буде з тими росіянами, які все таки почнуть усиновлювати наших українських дітей?

‒ Складно сказати, що їм буде. Однозначно, це буде незаконна процедура щодо такого усиновлення. Ми розуміємо, що за конвенцією ООН, за 21 статтею, росія як країна, яка ратифікувала конвенцію у себе в країні, зобов’язується належним чином виконувати всю процедуру і отримувати погодження від відповідального органу країни, звідки, власне, така дитина.

В Україні таким відповідальним органом є Національна соціальна сервісна служба, і, безперечно, ніяких таких погоджень служба видавати не буде, і таких запитів вона ще не отримувала. Тобто це буде процедура, яка є незаконною, яка не буде визнана жодною країною, тому ці діти просто потім повернуться додому. Рф просто зараз буде витрачати час, який вони могли б використати з користю для покращення своїх розумових здібностей, а не на незаконні процедури щодо наших дітей.

Щодо іншої відповідальності, то на сьогоднішній момент українським урядом робиться все необхідне для того, щоб задокументувати кожен випадок злочинів, які направлені в даному випадку на дітей України.

Кожен випадок смертей чи насильства – задокументований, і люди, які це робили, кожен з них, однозначно, понесе покарання. Дуже хочеться, щоб вони розуміли, що відповідати буде кожен, однозначно.

Я не втомлююся повторювати, що Україна не жертва, Україна – країна, яка мужньо, стійко, з холодним розумом та гарячим серцем відстоює власну свободу і відстоює мир, не побоюся цього слова, для всієї Європи. Тому ми змусимо їх відповідати, я впевнена в цьому.