«Форум усної історії України»: чи повторюється історія війн в Україні та світі?
Цієї осені у Києві відбувся перший «Форум усної історії України», ініційований Музеєм «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Захід зібрав українські та світові документаційні ініціативи та створив міжнародну професійну спільноту, що на постійній основі обмінюється думками та досвідом щодо фіксування подій війни.
У рамках спільноти спікери та спеціальні гості Форуму продовжують обговорювати актуальні запитання щодо усної історії та документування досвідів війни. Зокрема, поділилися своїми поглядами на теорію про те, що історія нібито є циклічною та повторюється з роками.
Антон Лягуша — кандидат історичних наук, академічний директор магістерських соціальних та гуманітарних студій у Kyiv School of Economics — вважає, що історія не повторюється, але повторюється жорстока поведінка людей.
«Історія не циклічна. Абсолютно. Наступні покоління не зрозуміють... Фіксувалась історія Першої світової, Другої світової, фіксується багато злочинів: війна на Балканах, геноцид в Руанді та в Камбоджі тощо. Історія не повторюється, але люди повторюються в історії. Найголовніше для мене питання, на яке немає відповіді: в який момент ми з людини перетворюємося на звіра в ситуації війни? Де ця секунда, коли ти вчора був людиною, яка любила хороше, в якої діти, а завтра ти — звір і ти вчиняєш злочини?» — розмірковує історик.
Пан Лягуша підкреслив важливість документування свідчень людей, які пережили війну.
«Для того, щоб ми говорили відкрито, мали власний голос — міжнародний в найширшому розумінні цього слова, голос власної історії, дуже важливо збирати свідчення. Щоб росія зі своєю пропагандою та мільярдами не перекривала цей "радіоефір" своїми голосами», — зазначив експерт.
Доктор Пйотр Цивінський — історик, громадський діяч, Директор Державного музею Аушвіц-Біркенау і президент Фундації Аушвіц-Біркенау (Польща) — озвучив свій погляд на те, чи повторює себе певним чином з роками історія війни.
«Мені не подобається ракурс історії, яка повторює себе. Історія — це щось складніше. Однак після війни в усій Європі, Захід і Схід також намагалися побудувати світ без війни, світ співпраці, більш людяний, більш чутливий до людської особистості. І це був сенс післявоєнного часу. Зараз дії Росії в Україні — це відмова від усієї повоєнної цивілізації. Це щось на кшталт того, щоб повністю виключити себе з еволюції історії Європи», — висловився пан Пйотр.
Історик наголосив на важливості таких проєктів, як Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
«Це абсолютно важливий проєкт для майбутнього, для пам’яті, для освіти, але він також може бути дуже важливим для самих жертв. Щоб розповісти їхню історію. Люди не живуть вічно, і наступним поколінням буде надзвичайно важливо почути про своїх бабусь і дідусів, побачити реакцію, зрозуміти, що насправді сталося з їхніми родинами», — зазначив доктор Цивінський.
Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова документує свідчення цивільних про війну від першої особи та зібрав вже понад 90 тисяч історій. Поділіться своєю історією на порталі Музею https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.
