ua

Дівчинку з Донецька, яка страждає астмою, Гуманітарний штаб забезпечив препаратами на 5 місяців лікування

26.10.2014

Маленька Віка рік тому почала скаржитися на те, що їй стало складно дихати. Коли традиційні засоби лікування не допомогли, стурбовані батьки звернулися до лікаря. Дівчинці поставили діагноз — астма, призначили довічне медикаментозне лікування, мета якого — запобігання нападам.

«Я не знаю, через що виникла хвороба, — каже мама Віки Тетяна. — Серед нашої рідні ніхто не хворів на астму, та і її сестра-близнючка Саша не скаржилася на подібні симптоми. Можливо, справа в поганій екологічній ситуації в регіоні».

Військові дії, що почалися в Донецьку й безпосередньо торкнулися жителів Куйбишевського району, де жила Віка із сестрами й батьками, погіршили стан дівчинки.

«Нас регулярно обстрілювали. Доводилося на якийсь час іти до підвалу, але Віці довго перебувати в сирому й холодному погребі не можна — одразу холонуть руки, погіршується дихання, аж до нападів ядухи», — розповідає мама дівчинки.

На період найбільш небезпечних і затяжних перестрілок сім’я всім складом їхала до Краматорська, поки були гроші, орендували квартиру, але з початком осені довелося повернутися: Тетяну, медсестру Центральної міської лікарні № 17, викликали на роботу, а дівчаткам треба було йти до школи.

Але навчальний рік для Віки та її сестри Саші так і не розпочався. Через загрозу життю і здоров’ю дітей, школу в Куйбишевському районі вирішили не відкривати, перевівши дітей на дистанційне навчання. Довелося дівчаткам забути і про театральну студію, і про ізостудію. Тепер вони намагаються не виходити з дому.

Мама Віки, незважаючи на те, що вийшла на роботу, вже 2 місяці не отримує зарплату, а тато працював автослюсарем на СТО, яке влітку закрилося. Сім’я залишилася без засобів до існування.

Як багатодітна мама Тетяна тричі отримувала на дітей продуктові набори від Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, за рахунок чого і вдавалося виживати, коли ж закінчилися протиастматичні препарати для Віки, мама звернулася на «гарячу лінію» Штабу з проханням допомогти з придбанням ліків.

Минулого вівторка життєво важливі препарати для маленької Віки доставили додому.

«Таблеток нам вистачить аж на 5 місяців лікування, велике спасибі, — каже мама дівчинки. — Ми так хочемо, щоб якнайскоріше все налагодилося, щоб ми не були «прохачами», а могли самі подбати про себе й дітей. Хочеться, щоб діти могли повернутися до звичайного життя, пішли до школи, до улюблених гуртків, перестали здригатися від різких звуків і почали щиро сміятися».