«Я почала цінувати кожен день, дихати ароматом своїх дітей з такою жадібністю! Я так їх люблю!»

Ганні Нестеренко – 36 років. Вона каже, що проживає вже друге життя. Нове почалося після страшного діагнозу – у жінки виявили рак шийки матки. Рік тому вона закінчила лікування і тепер здорова. Ганна стала учасницею проєкту #РАКНЕВИРОК, щоб допомогти в боротьбі з хворобою людям, яким нещодавно діагностували онкологію. Ось її історія.

Страшний діагноз мені поставили в квітні 2020 року, напередодні Великодня. Це був найскладніший день у моєму житті. Я плакала. Мені було страшно. Я відчувала, що моє життя вийшло на фінішну пряму. У мене була дуже агресивна форма раку – хвороба розвивалася дуже швидко. Кожен день я відчувала себе все гірше. Мріяла тільки про одне: дожити до 8-річчя доньки. Я попросила у Бога прощення за все, що зробила в житті. Якийсь час погорювала, а потім прийшла впевненість. У голові була тільки одна думка ‒ я зобов'язана лікуватися! Перш за все заради дітей, їх у мене двоє.
Я постаралася забути, що саме я лікую. Навчилася сприймати онкологію як звичайну хворобу, яку треба лікувати. Моєю другою домівкою став Рівненський онкодиспансер. Він досить добре обладнаний. Кажуть, що тут рівень якоїсь спеціалізованої клініки в Ізраїлі. Лінійний прискорювач у відділенні променевої терапії, на якому мене лікували, переданий у диспансер Фондом Ріната Ахметова, за що я дуже йому вдячна.
Мене лікували і хіміотерапією, і опроміненнями. В цілому мені ввели 4 курси препаратів по 2 комбінації. Між кожним курсом була перерва в 21 день. Щоразу ці три тижні я просто балансувала між життям і смертю. Вже не стільки хвороба, скільки саме лікування було для мого організму дуже складним.
Дивно, але весь цей час, поки я боролася з хворобою, Господь давав мені дуже багато підтримки. Протягом пів року все більше і більше людей об'єднувалися навколо мене, приходили на допомогу. Допомагали фізично, матеріально, морально... До сих пір не можу зрозуміти до кінця все, що я пережила...
Хвороба мене змінила. До діагнозу я працювала журналісткою. Після одужання стала соціальною працівницею. Допомагаю діткам-сиротам. Я почала цінувати кожен день, дихати ароматом своїх дітей з такою жадібністю! Я так їх люблю! Я як уявила, що вони могли без мене залишитися, – для мене це найстрашніше.
Хочу сказати всім українцям: «Бережіть своє здоров'я. Не бійтеся здавати аналізи. Якщо у вас все ж знайшли онкологію – вірте в себе, лікуйтеся. Ви обов'язково зможете перемогти! Мені це вдалося!».