«Я завжди мріяла змінити на краще чиєсь життя»

Наймолодші усиновителі

Анастасію та Євгена від усиновлення відмовляли і знайомі, і в службі, і в дитячому будинку. Всі радили не поспішати, адже батьки ще дуже молоді. Люди не розуміли, що для подружжя поява дитини, хоч народжена, хоч усиновлена – однаково бажана.

«У нас не було проблем зі здоров’ям. Просто я давно хотіла усиновити. Коли вийшла заміж, чоловік мене підтримав і ми почали діяти. А взагалі то, багато хто з нас не замислюється про це, але кожен міг опинитися на місті цих дітей», – розмірковує Анастасія.

Коли вона вирішила стати мамою для дитини із сиротинця, їй було всього 20 років. Тому спочатку документи оформлював тато Євген – на два роки старший. Настя ж пройшла опікунські курси і оформила опіку. (Нагадаємо, за законом усиновити українці можуть лише з 21 року). Але призвідником появи дитини була Анастасія. Сина Сашу вона вперше побачила по телебаченню. Так відеоролик «Цій дитині потрібна родина» подарував хлопчику батьків.

Зібрали документи дуже швидко. У службі також спочатку дивувались, що така молода пара всиновлює дитину. Перед зустріччю в інтернатному закладі, звичайно, батькам казали, що дитина замкнута і неконтактна, і що сподобатись йому буде важко. «Звичайно», бо батьки з різних областей, не знаючи один одного, розповідають про те саме: працівники інтернатної установи налаштовують проти дитини, але все виходить навпаки.

«Пам’ятаю, нашу першу зустріч із сином. Саша, побачивши нас, одразу засяяв, усміхався. Самостійно він не міг ходити, але тягнувся до нас з рук вихователя. Словом у дитини був справжній захват»!, – згадує Анастасія.

Тепер і Саша має про кого дбати

Коли Саша мешкав у закладі, лікарі констатували в нього кілька хвороб і призначили лікування. Ці препарати впливали на його загальну активність. Тому Саша спав по три рази на добу. В це складно повірити, але вдома у нього всі симптоми хвороб поступово миналися. Сьогодні лікарі нам зняли всі діагнози»!

«Ми розуміли, що можуть бути проблеми, але ми готові їх вирішувати. У закладі Саша зростав з народження. У нього не було нянечки, яка б постійно піклувалась про нього. Та й самі працівниці закладу не можуть прив’язатись до дитини, адже як пояснити дитині, що це лише робота, а вдома на мене чекає сім’я і своя дитина? Тільки в родині дитина може почуватися любимою і потрібною», - стверджує Анастасія.

За 10 місяців, що Саша вдома, він навчився ходити, розмовляти і допомагати мамі. Звичайно, їй тепер потрібен помічник. Анастасія і Євген не змусили довго чекати всіх допитливих, які цікавились: чи не збираються вони народити свою дитину. Місяць тому мама повернулась із пологового будинку. В них тепер є чудова донечка і сестричка Єлізавета.

«Зараз я вдома, займаюсь дітками. Ми чекаємо тата з роботи і Євген поспішає додому, бо у нас завжди багато новин. Саша так швидко все засвоює, кмітливий і розумний хлопчик. Вдома у нас зараз навпаки бракує тиші, намагаюся їх обох привчити до одного режиму,  та поки що вдень вони по черзі веселять маму», – ділиться Анастасія. – Ми дуже щасливі. Я завжди мріяла змінити чиєсь життя на краще».

Усиновлюйте! Це щастя!

«Усиновлюйте! Це щастя!» – підбадьорювали подружжя батьки Насті ще на початку усиновили. Вікторія Валентинівна і Олександр Вікторович самі усиновили вперше дитя понад 12 років тому. А згодом вони стали одними з перших батьків, які усиновили п’ятеро діток! Першими і нечисленними, але, на щастя, не останніми.

«Я пам’ятаю як мама з татом розповідали моїм сестрам і братику про те, що вони їх усиновили. Накрили стіл, приготували смачний обід – була така святкова атмосфера. Батьки пояснили, що є діти, які народжуються із животика і сердечка. Власне я народилась із животика, а вони – із сердечка, звичайно. Діти це нормально сприйняли, адже батьки нас люблять однаково. І я свої обох дітей люблю однаково сильно».

Не дивно, що Анастасія мріяла про усиновлення ще з дитинства. І тепер вони з Євгеном впевнені, що Сашко – не остання дитина, яку вони усиновили.