Сестричка на замовлення
Тетяна й Олександр з Києва хотіли всиновити виключно дівчинку. Виключно, тому що головний «замовник» їхньої майбутньої донечки – їх власний 11-річний син Олександр – просто-таки вимагав у батьків сестричку.
«Так склалося, що я більше не могла народити, – розповідає Тетяна. – А мій Сашко так хотів сестричку! Тож ми вирішили піти іншим шляхом – усиновити дитину. Зібрали документи. Почали шукати. Ми хотіли новонароджену дівчинку, але таких діток дуже мало. У Службі у справах дітей нам запропонували подивитись півторарічну дівчинку. Спершу нам показали фото. Перше враження – величезні блакитні очі… Такі очі нікого не залишать байдужими!
Ми поїхали у дитячий будинок. Лєра виявилась маленьким чудом! Вона так впевнено крокувала своїми крихітними ніжками по кімнаті…
Коли ми її побачили, то зрозуміли, що просто не зможемо її залишити. До того ж вона так схожа на мого чоловіка – сто відсоткова татова донька. Влітку ми забрали Лєру додому.
Сашко був у захваті. І зараз захвату не поменшало. Сашко – мій найперший помічник щодо Лєри – і памперс їй поміняє, і нагодує. Вони просто обожнюють одне одного.
Адаптація? Її фактично і не було. Таке враження, що Лєра зажди була з нами.
На початку вона майже не розмовляла, але вже за місяць почала лепетати. Ось заразоформляємо її у дитячий садочок – жодних проблем.
Про її маму відомо лиш те, що вона відмовилась від дочки у роддомі. Чесно кажучи, ми не надто детально з’ясовували її минуле. Ми не притримуємося таємниці усиновлення. Для Лєри поки що це питання ставити зарано. Прийде час і, думаю, ми знайдемо правильні слова, щоб усе їй пояснити».
