Родина чемпіонів

У тихенькому невеличкому містечку Петропавлівка, що на Дніпропетровщині, мешкає «Пума» – команда чемпіонів з черлідингу. Черлідинг – це акробатика плюс гімнастика, класичний й сучасний танець.

Яну, Віку, Тетянку, Діму, Миколку і Сашка об’єднує не лише улюблений вид спорту, а й одна сім’я – дитячий будинок сімейного типу родини Черноус. Юрій Іванович і Тетяна Миколаївна виховують одинадцять прийомних дітей, одного народженого і вже мають онуку. Три їхні старші доньки - Аня, Юля і Марія – вже дорослі і не мешкають з батьками.

Десять років тому Юрій Іванович і Тетяна Миколаївна навіть не думали про створення дитячого будинку сімейного типу. Наприкінці дев’яностих через банкрутство підприємств обоє втратили роботу. Знайти нову не щастило. Батьки дуже переживали, адже на руках троє дітей! Ні допомоги, ні підтримки не від кого не було. Залишалася лише віра. Церква допомогла батькам нагодувати дітей, знайти роботу, а головне – зберегти сім’ю.

Відчувши землю під ногами, Юрій Іванович і Тетяна Миколаївна й собі захотіли комусь допомогти. На той час в їхньому районі йшла на пенсію мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу. Хтось мав успадковувати її справу. Доньки подружжя Черноус виросли, а час, сили і сильне бажання виховувати дітей у Тетяни й Юрія залишились.

«Мені завжди хотілось підтримати дітей, які через різні незалежні від них життєві обставини, залишились без батьківської опіки. Тож рішення прийшло само собою», – розповідає Тетяна Миколаївна.

2008 рік – початок нової сімейної історії. Настуся, Миколка, Сашко і Станіслав прийшли у родину. П’ятою була Яночка.

Восьмирічний Дмитрик – народжений син Юрія Івановича й Тетяни Миколаївни – радісно зустрів сестер та братів. Старші доньки і до сьогодні, чим можуть допомагають своїм неспокійним батькам. Неспокійним – бо подружжя не може жити лише для себе. Напевне тому згодом в їхній сім’ї з’явилися Віка, Таня, Миколка Ігор, Іван і Максим. Минулого року – Вова і Оля. Спеціалісти служби у справах дітей самі пропонували подружжю Черноус забрати дітей із закладу. Тетяна Миколаївна і Юрій Іванович нікого не обирали, бо мама і тато потрібні кожній дитині.

Мама Тетяна з дітьми постійно – по дому все роблять разом. Діти навчилися самостійно доглядати за власними речами, слідкують за порядком у своїх кімнатах, можуть приготувати нескладні страви, в магазині купити продуктів.

У Юрія Івановича ж ненормований графік роботи. Він працює лісником. В теплу пору року його робота – для дітей райське місце. Тут вони і гуляють, і вивчають природу, і просто відчувають себе вільними й щасливими. Коля, Дмитро і Володя – таткові помічники вдома і на роботі. Юні екологи вже мають грамоти від районного лісництва. Торік хлопці вчасно помітили загорання лісу й попередили пожежу.

 В недалекому минулому діти, до влаштування в сім’ю, не знали нормального харчування, не мали апетиту, проте страждали від поганого травлення. Малих потрібно було майже всьому вчити заново. У більшості дітей почав погіршувався зір, та ніхто з дорослих не звертав на це уваги. Не спілкуючись достатньо з дорослими, не відчуваючи дбайливого ставлення, діти були замкнені й поводились дикувато. Поступово у родині мамина й татова турбота, увага старших сестричок і Діми виконали свою справу. Сьогодні ці хлопчики і дівчатка не просто подорослішали та зміцніли – це талановиті й обдаровані діти.

Яна і Діма мають перший розряд, Віка і Таня – цьогоріч обов’язково їх наздоженуть, Миколка, Настя і Сашко – не відстають від старших, і мають твердий другий розряд з черлідингу, а Вова, Оля і Ігор – третій. Команда називає себе «Пумою», бо такі ж гнучкі та  швидкі. За чотири роки діти виграли понад 400 медалей, отриманих на змаганнях обласного і всеукраїнського значення!

Неймовірно, що суперники цих дітей – спортивні клуби та школи. Яна, Віка, Таня, Діма, Микола і Сашко тренуються вдома, іноді у спортивному залі школи. Але головний тренер в них незмінний. Тато Юрій знаходить інформацію про черлідинг в Інтернеті, вивчав техніку і особливості цього естетичного виду спорту. Завдяки йому черлідинг – сімейний вид спорту. Діти самі вигадують номери а присутність батьків на всіх змаганнях додає впевненості у своїх силах.

Яна і Діма і в дорослому житті мріють займатися черлідингом та завоювати всі можливі нагороди. Мрія всіх дітей – виступити перед грою улюбленої футбольної команди – «Шахтар». Юні вболівальники постійно стежать за грою команди і вчаться у кумирів працездатності й витривалості.

«В мене часто запитують знайомі, чому не шукаю спонсорів, щоб допомогли нам добудувати більш просторий будинок. Для мене діти дорожчі, ніж спонсори. Я не можу залишити дітей і поїхати кудись із нашого маленького містечка», – ділиться тато Юрій.
Я маю постійно піклуватися про дітей та супроводжувати їх на змаганнях».

Погодьтеся, що так може сказати батько, для якого діти – найдорожче у всьому світі. Радісно, що Насті, Яні, Вікторії, Танюші, Олі, Володі, Миколці, Ігору, Станіславу, Сашку, Максиму й Івану пощастило знайти люблячих батьків, братиків і сестричок.

Родина Юрія Івановича і Тетяни Миколаївни не цурається допомоги психологів та соціальних педагогів, завжди прислухаються до порад спеціалістів. Жодних серйозних конфліктів в їхній родині не виникає. Батьки прислухаються до дітей, поважають їхні погляди і люблять їх такими, якими вони є.

 Юрій Іванович і Тетяна Миколаївна впевнені, що діти, зростаючи у любові, турботі, дружбі, повазі один до одного пронесуть ці почуття крізь все життя і тільки так, живучи в гармонії між собою та рідними людьми можна відчути себе справжніми чемпіонами.