Невеличка, але дружня сім’я Олександра та Сніжани Пукась із Полтавщини
04.08.2017
На конкурс сімейних фото «Моя щаслива сім’я», який Фонд Ріната Ахметова проводив у рамках програми «Сирітству – ні!» до Дня родини, надійшло дуже багато світлин від сімей із різних куточків України. І всі фото – надзвичайно позитивні, світлі, добрі!
Тож ми вирішили розповісти історії цих родин. А перша з них – сім’я Олександра та Світлани Пукась. Власне, мама сама написала розповідь про знайомство з донечкою, і ми дуже сподіваємося, що вона надихне когось на важливий крок – прийняття дитини з інтернатного закладу у свою родину.
Наша сім’я була створена в 2007 році. На той час я працювала спеціалістом служби у справах дітей районної державної адміністрації. Тож за час своєї роботи бачила чимало знедолених діток, які втратили батьків або стали соціальними сиротами. І за кожного з них, мов за рідним, у мене боліло серце. Звісно, я розуміла, що зробити щасливими всіх не зможу… Та одного разу, коли проводили вилучення дітей із неблагополучної родини, я прикипіла душею до півторарічної дівчинки. Щойно побачила цю дитину, зрозуміла: «Хочу, щоб вона стала частинкою нашої сім’ї». Чоловік мене в цьому підтримав. Швидко зібрали пакет необхідних документів – і за місяць Анжела була вже в нашій родині.
Ми з чоловіком відчули, що нашого душевного тепла й любові вистачить для цього маляти. Кожен обирає свій шлях. Недарма ж одна родина бере на виховання й п’ятеро дітей, а інша – лише одного. Адже слід реально оцінювати свої сили й можливості.
З перших днів перебування Анжели в нашій сім’ї ми почали розвивати її таланти. Як з’ясувалося, їх було безліч. У дитячому садочку вона залюбки брала участь у масових заходах та святах, разом з іншими дітьми танцювала, співала, декламувала вірші.
Коли дитина пішла до школи, то її таланти стали розкриватися ще більше. Зараз вона вже закінчила 4 клас художньої школи, малює, займається писанкарством, робить скульптури. Її роботи беруть участь у виставках, за них вона отримує грамоти та подарунки. У загальноосвітній школі їй завжди доручають намалювати малюнок від класу. І, як завжди, це приносить класу перемогу.
Лише недавно (півроку тому) Анжела вирішила ще займатися танцями, вступила до танцювальної студії Let’s Dance kids. Разом із іншими вихованцями студії виступає на районній, обласній сценах та їздить на республіканські конкурси. Вихованці студії завжди отримують призові міста.
Неодноразово доня була учасницею районного фестивалю «Крила надії». Дитина швидко запам’ятовує вірші й виразно їх декламує. Любить також співати.
Інколи вдома тато з Анжелою грають у шашки. І це призвело до досить непоганих результатів: і минулого, і цього року Анжела посіла І місце в шкільних змагання з шашок.
У цьому навчальному році Анжелу запросили взяти участь у підвищенні своєї фінансової грамотності від ЮніорБанку «Вікно в Банківський світ», вона залюбки відвідувала заняття та по закінченню навчання отримала сертифікат.
Дитина на «відмінно» навчається в школі, щороку отримує похвальні листи.
Три роки постіль бере участь у міжнародному конкурсі з інформатики «Бебрас», показує хороші результати, має три сертифікати. Також була учасником Міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру», має п’ять сертифікатів. Починаючи з 2013 року, щороку бере участь у Міжнародному природничому інтерактивному конкурсі «Колосок», має шість сертифікатів. Ще взяла участь у Всеукраїнському конкурсі з англійської мови «Гринвіч», має два сертифікати, у тому числі й бронзовий.
Анжела має диплом від районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за участь у районному мистецькому конкурсі «Зупинимо СНІД, доки він не зупинив нас» за індивідуальне бачення актуальних проблем сьогодення та пропагування здорового способу життя серед молоді.
Під час літнього відпочинку в дитячих таборах також брала участь у громадському та культурному житті таборів, про що має грамоти.
Удома Анжела перша наша помічниця: чи то прибирання в будинку, чи то приготування їжі. Завжди пропонує свою допомогу, любить замішувати тісто та ліпити вареники, пельмені, уміє готувати різноманітні салати.
Узимку ми разом чистимо сніг у дворі, улітку Анжела допомагає нам на городі.
Наша Анжела – мов сонечко, яке зігріває всіх промінчиками радості й щастя. Дівчинка активна, комунікабельна, має багато друзів, завжди приходить їм на допомогу. А ми її дуже любимо, намагаємося дати Анжелі все, про що може мріяти дитина: щасливі й веселі свята, розваги та змістовний відпочинок на свіжому повітрі. Ми завжди підтримуємо донечку, прагнемо розкрити всі її таланти.
Нині ніхто не заперечить, що виховання в сім’ї – найгармонійніше та найблаготворніше для дитини. Бережімо своїх рідних, бо родина – це найдорожче в житті кожного!
Тож ми вирішили розповісти історії цих родин. А перша з них – сім’я Олександра та Світлани Пукась. Власне, мама сама написала розповідь про знайомство з донечкою, і ми дуже сподіваємося, що вона надихне когось на важливий крок – прийняття дитини з інтернатного закладу у свою родину.
Наша сім’я була створена в 2007 році. На той час я працювала спеціалістом служби у справах дітей районної державної адміністрації. Тож за час своєї роботи бачила чимало знедолених діток, які втратили батьків або стали соціальними сиротами. І за кожного з них, мов за рідним, у мене боліло серце. Звісно, я розуміла, що зробити щасливими всіх не зможу… Та одного разу, коли проводили вилучення дітей із неблагополучної родини, я прикипіла душею до півторарічної дівчинки. Щойно побачила цю дитину, зрозуміла: «Хочу, щоб вона стала частинкою нашої сім’ї». Чоловік мене в цьому підтримав. Швидко зібрали пакет необхідних документів – і за місяць Анжела була вже в нашій родині.
Ми з чоловіком відчули, що нашого душевного тепла й любові вистачить для цього маляти. Кожен обирає свій шлях. Недарма ж одна родина бере на виховання й п’ятеро дітей, а інша – лише одного. Адже слід реально оцінювати свої сили й можливості.
З перших днів перебування Анжели в нашій сім’ї ми почали розвивати її таланти. Як з’ясувалося, їх було безліч. У дитячому садочку вона залюбки брала участь у масових заходах та святах, разом з іншими дітьми танцювала, співала, декламувала вірші.
Коли дитина пішла до школи, то її таланти стали розкриватися ще більше. Зараз вона вже закінчила 4 клас художньої школи, малює, займається писанкарством, робить скульптури. Її роботи беруть участь у виставках, за них вона отримує грамоти та подарунки. У загальноосвітній школі їй завжди доручають намалювати малюнок від класу. І, як завжди, це приносить класу перемогу.
Лише недавно (півроку тому) Анжела вирішила ще займатися танцями, вступила до танцювальної студії Let’s Dance kids. Разом із іншими вихованцями студії виступає на районній, обласній сценах та їздить на республіканські конкурси. Вихованці студії завжди отримують призові міста.
Неодноразово доня була учасницею районного фестивалю «Крила надії». Дитина швидко запам’ятовує вірші й виразно їх декламує. Любить також співати.
Інколи вдома тато з Анжелою грають у шашки. І це призвело до досить непоганих результатів: і минулого, і цього року Анжела посіла І місце в шкільних змагання з шашок.
У цьому навчальному році Анжелу запросили взяти участь у підвищенні своєї фінансової грамотності від ЮніорБанку «Вікно в Банківський світ», вона залюбки відвідувала заняття та по закінченню навчання отримала сертифікат.
Дитина на «відмінно» навчається в школі, щороку отримує похвальні листи.
Три роки постіль бере участь у міжнародному конкурсі з інформатики «Бебрас», показує хороші результати, має три сертифікати. Також була учасником Міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру», має п’ять сертифікатів. Починаючи з 2013 року, щороку бере участь у Міжнародному природничому інтерактивному конкурсі «Колосок», має шість сертифікатів. Ще взяла участь у Всеукраїнському конкурсі з англійської мови «Гринвіч», має два сертифікати, у тому числі й бронзовий.
Анжела має диплом від районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за участь у районному мистецькому конкурсі «Зупинимо СНІД, доки він не зупинив нас» за індивідуальне бачення актуальних проблем сьогодення та пропагування здорового способу життя серед молоді.
Під час літнього відпочинку в дитячих таборах також брала участь у громадському та культурному житті таборів, про що має грамоти.
Удома Анжела перша наша помічниця: чи то прибирання в будинку, чи то приготування їжі. Завжди пропонує свою допомогу, любить замішувати тісто та ліпити вареники, пельмені, уміє готувати різноманітні салати.
Узимку ми разом чистимо сніг у дворі, улітку Анжела допомагає нам на городі.
Наша Анжела – мов сонечко, яке зігріває всіх промінчиками радості й щастя. Дівчинка активна, комунікабельна, має багато друзів, завжди приходить їм на допомогу. А ми її дуже любимо, намагаємося дати Анжелі все, про що може мріяти дитина: щасливі й веселі свята, розваги та змістовний відпочинок на свіжому повітрі. Ми завжди підтримуємо донечку, прагнемо розкрити всі її таланти.
Нині ніхто не заперечить, що виховання в сім’ї – найгармонійніше та найблаготворніше для дитини. Бережімо своїх рідних, бо родина – це найдорожче в житті кожного!
