Назустріч щастю. Шлях родини Ковальових.

04.04.2013

До 22-го квітня У Донецьку триває виставка світлин, присвячених життю прийомних сімей. «Назустріч щастю» – так називається фотоісторія родин, які забрали діток з інтернатних закладів. Ці щирі розповіді, сповнені радості життя, прагнення зробити щасливими рідних людей, розповіли самі батьки для сайту Sirotstvy.net.

Ми познайомимо Вас з кожною з шести родин-учасників фотовиставки і постараємося показати їх дорогу до щастя!

Лідія Ковальова одна з найдосвідченіших прийомних мам. У 2014 році її прийомній родині виповниться 20 років!

Все почалося з того, що донька Наталя захотіла сестричку. На той момент у родині Лідії та Миколи Ковальових було 3-є дітей: Наташа і 2 брата Андрій і Саша. Хлопчикам удвох було весело гратися, а ось Наташі не вистачало сестрички-подружки.

За родом своєї діяльності Лідія Анатоліївна збирала гуманітарну допомогу для дітей з притулку, але навіть не здогадувалась, що саме в цій установі знайде своїх перших прийомних дітей.

У Наташі з’явилось одразу троє сестричок – Надя, Люба, Настя. Після цього, сім'я Ковальових почала розростатися! Лідія Анатоліївна згадує, що чотирьохкімнатна квартира, де вони мешкали, вщент була заставлена ліжками.

Згодом в сім'ї з'явився Саша, Артем, Оля, Вова, два Жені, Антон, Вітя, Надя, Марина. Найстарішою була Надія, їй тоді було 10 років.

Перед приходом кожної нової дитини батьки розмовляли з усіма дітьми, і пояснювали, що десь у сиротинці така ж дитина, як і вони, чекають на маму і тата, що всі діти потребують любові, сімейного тепла, ласки. І вже на другий день після приходу нової дитини, всі діти почували і поводили себе так вільно, як ніби разом жили все життя!

Лідія Анатоліївна говорить: «Ми не боялися брати дітей, у яких є якісь діагнози. Я вважаю, вони найбільше потребують сімейного затишку та любові.

Коли приходимо в установу, дивимося на реакцію дітей, коли вони тебе обіймають так міцно, їх ручки обхоплюють тебе, ти вже з ними не розлучаєшся! Для мене це найяскравіші враження в житті!

Коли нашому Артемчику було 1,5 року, він сів до чоловіка в машину, взявся за кермо і каже: це моя машина, і це моє кермо! Тоді чоловік сказав «А це мій водій»!

Ось так з'являлася кожна нова дитина у нашій родині! Дивишся на дітей, адже вони всі однакові, але серце підказує, де саме твоя дитина. Нашій родині у 2014 році виповниться 20 років. Ми виховали 32 дітей, і Бог нам подарував вже 8 онуків!!!»

Донька Наталя пішла шляхом батьків. Вона теж відкрила дитячий будинок сімейного типу. Разом вони обмінюються досвідом, люблять дітей і радіють кожній посмішці своїх хлопчиків та дівчаток!