Гарний початок – половина діла! Усиновлення чотирьох діток

Олена і Дмитро жартують, що поява одразу чотирьох діток – це компенсація за сім років очікування дитини протягом їхнього подружнього життя.

Напевно цей час був потрібен, щоб осмислити своє рішення, дочекатися саме своїх синочків і донечок. Подружжя давно хотіло бути батьками. Лікарні, очікування, розчарування…

В якийсь момент Олена зрозуміла: навіщо витрачати гроші на дороге, але безрезультатне лікування, коли є багато дітей, які чекають на маму і тата?! У грудні минулого року вони почали збирати документи на усиновлення. Одночасно заходили на сайт. Як раз тоді знімальна група «Цій дитині потрібна родина» повернулась із Запоріжжя з новими світлинами та відео про дітей.

Фотографії Давида, Насті, Марії та Йосифа одразу запали в душу майбутнім батькам. Хотілося вже швидше побачити дітей. Взявши направлення у Запорізькій обласній службі у справах дітей, поїхали по районам.

Через різницю у віці, діти зростали у різних закладах. Старші Давид і Настя розповідали, що в них є ще братик і сестричка, а от молодші навіть їх не пам’ятали.

«Коли наші діти нарешті зустрілися, Настя й Давид мерщій побігли до Марійки і Йосифа. А малі не розуміють, чому їх обіймають й пригортають до себе ці діти», - згадує Олена.

«Четвірка» виявилась досить «домашньою». Діти ще не встигли повністю підкоритися інтернатній системі. Лагідні, товариські, позитивні діти. Видно було, що в них складне минуле, але Олена й Дмитро для того й прийшли, щоб їм допомогти.

«З першого погляду нам сподобались ці діти! Але коли ми з Дімою повернулись додому, трохи розгубились: як нам далі бути?.. Трошки лячно було усиновити одразу чотирьох дітей без жодного попереднього досвіду виховання. Я дуже вдячна батькам за те, що допомогли нам в перші тижні. Ми жили разом і таким чином у кожного дитя була своя нянька. Діти наші погодки  – Йосифу 2 рочки, Марійці – 3, Насті – 5 і найстаршому Давиду – 7.

Добре, що Олена й Дмитро швидко їх знайшли у закладі, але суд призначили аж за місяць. Іноді так буває, коли суддя йде у відпустку.

«Навіть вихователі в дитячому будинку вже почали перейматися, чому ми не забираємо дітей, – згадує Олена. – Ми самі переживали, що так все затягнулося. І думали: «Що робитимемо з чотирма дітьми?» Але добрий початок – половина діла! Я впевнена, що й надалі у нас все буде чудово».

З першого дня донечки й синочки називали Олену з Дімою «мамою» й «татом». Дуже зраділи, що тепер в них будуть і бабусі з дідусями – справжня велика сім’я. 

У Олени тато воєнний. Тож дідусь одразу встановив дисципліну для своїх онуків. О 6:30 – підйом, ранкова зарядка, сніданок і далі – звичайні домашні справи.

«Діти у нас дисципліновані, та й ми їм спуску не даємо», – сміється Олена. Такий порядок привчив їх вчасно прокидатися до школи і садочка. Влітку мама займалася з дітьми по дві години читанням і письмом. І зусилля не минулися даром.

Давид радує батьків своїми першими успіхами у навчанні. Хлопчик хоче бути схожим на татка Діму, щоб стати таким же сміливим і сильним льотчиком, тому вчиться старанно. А мамі в радість чути від вчителів позитивні відгуки про сина.

Настя, Марійка та Йосип займаються у логопедичній групі дитчого садочка. З мовленням вони не мають серйозних проблем, але відточують бездоганну вимову.

«Ми одразу привчали дітей до нормальної здорової їжі, не балували солодким, – ділиться Олена. – Вони слухняні, хороші дітки. Трохи залякані, особливо старші. Настя навіть здригалася, коли бувало різко повернешся до неї. Але ми її відігріли! Йосип тихенько хникав уночі, та вже звик, що є мама, яка підійде до нього, обійме, поцілує у волоссячко і він швидко заспокоюється. Ось так перший місяць звикали. Тепер увійшли у звичний ритм».

Радісно чути, що всі рідні, друзі і знайомі цієї родини підтримали їх і ставляться так, наче подружжя народило цих діток.

«Всі нам кажуть: «Ви молодці!», і нам приємно! Навіть незнайомі люди нас на вулиці зупиняють: «Яка у вас гарна родина! Діти на тата схожі», – я й не заперечую. А одного разу мені запали в душу слова старенького дідуся. Ми гуляли парком всією родиною, а він підійшов до нас і говорить: «Приємно глянути на вас. Зараз так рідко зустрінеш велику родину».

P.S. Звичайно, нам в радість знати, що Марійка, Настя, Йосип і Давид вже з батьками. Олена і Діма усиновили одразу чотирьох діток(!), що буває, погодьтесь, не часто. Важливо, що діти нарешті зростають в одній сім’ї. Коли знімали відео про «четвірку» для сайту у різних закладах, дуже хотілося щоб вони були разом. І разом з мамою і татом. Тепер, коли вони живуть у люблячій сім’ї, можна бути впевненими, що вони зростатимуть радісними, щирими, з вірою у добро і любов.