Двічі визнане усиновлення
Нещодавно на Sirotstvy.net звернулась Вероніка, мама усиновленого Максима. Рішення суду про усиновлення хлопчика вступило в силу сім місяців тому. Подію святкували всією родиною - з татом Андрієм, бабусями та дідусями. Батьки будували плани на майбутнє і почували себе найщасливішою родиною! Але не пройшло і півроку, як подружжя знов викликали до суду...
Рідна тітка Максимка, сестра його біологічної мами, вирішила відсудити дитину у Вероніки й Андрія. Жінка приїхала з Росії у пошуках свого племінника. Дізнавшись, що його усиновили, подала на службу до суду.
Втім, в Україні за документами Максим був сиротою. хлопчику було вже майже шість років. Потрапив до закладу він не вперше. І за цей час ніхто з рідних за ним не звертався. Ситуація була складною і для усиновителів, і для служби, і для тітки Максима.
Ми порадили Вероніці й Андрію звернутися за роз’ясненнями до Департаменту сім’ї та дітей. Справа дійшла до Вищого апеляційного суду. І рішення суду про усиновлення за місцем реєстрації батьків було визнане правомірним. Максимко залишився з Веронікою і Андрієм.
Цей випадок винятковий, але ніхто не застрахований від подібних непередбачуваних ситуацій. Подолання труднощів варто того, щоб дитина залишилась з Вами. Тепер Вероніка і Андрій у цьому повністю впевнені. Ми попросили подружжя поділитися своїм досвідом про усиновлення.
Усиновити дитину Вероніці порадила мама. Олена Василівна побачила відео «Цій дитині потрібна родина» і сама зателефонувала на гарячу лінію проекту (0 800 50 14 14). Потім вже Вероніка, незнаючи з якого боку підійти до чоловіка, як почати з ним розмову, мовчки показала на сторінках сайту фото дітей. Андрій підтримав дружину і обоє почали збирати необхідні довідки.
Обирати дитину було складно. Багато дітей подобалося на сайті, але кожен раз доводилось чути від працівників служби: «цю дитину скоро забирають інші кандидати на усиновлення». З часом у подружжя змінились пріоритети у виборі дитини. Вже маючи уявлення про долю дітей, які потрапили до сиротинців, хотілося не просто стати батьками заради власної втіхи, а хотілося врятувати дитину, яка опинилася сам на сам у цьому житті.
«Коли нам запропонували анкету Максима, ми одразу погодились. І нас не лякало, що нашій першій дитині було майже шість років. У наших друзів діти такого ж віку. Головне, що хлопчик був повністю здоровий - справжній богатир! Звичайно, у нас були проблеми з травленням, постійно закладений ніс. Але такі дрібниці ми вже майже подолали.
Хочу також порадити майбутнім батькам не навантажувати дитя одразу великим об’ємом інформації. Уявіть собі: дитина жила 2-3 роки у закладі, і раптом опиняється у Вашій сім’ї, Ви знайомите її зі своїми рідними, друзями, ведете на прогулянки, заходите до магазину, купуєте нові іграшки. Цього не бажано робити в перші тижні, бо маленькому важко сприйняти й осмислити стільки нової інформації.
Максим спочатку всіх жінок називав мамою, але я до цього поставилась спокійно. Просто деякий час ми нікого не запрошувати і самі не ходити у гості. Синок мав звикнути до нас, до свого рідного дому», - розповідає Вероніка.
З кожним днем Максим ставав рідним, своїм, улюбленим і найкращим сином. І поява його тітки можливо б не була такою несподіваною, якби не пройшло так мало часу з моменту усиновлення.
«Я не маю нічого проти родичів Максима, але потрібен час, щоб він звик до нових умов життя, до нашої родини. Зараз в нас є деякі проблеми у дитячому садочку. Кожен раз він перепитує, чи повернемося ми за ним. Тому для нас ще зарано дружити зі всіма рідними. А потім - подивимось», - вважає Вероніка.
Останні півтора року з життя її родини видались непростими. Багато ситуацій важко було передбачити. Але подолання труднощів приносило батькам впевненість у власних силах та в завтрашньому дні. А цього, погодьтеся, іноді бракує кожному з нас. Головне, що ще один малюк знайшов люблячих батьків, які подарують йому дитинство і щасливе майбутнє!
