Батюшка з Чернівецької області усиновив 400 дітей і будує будиночки для онуків

Отець Михайло Васильович Жар із села Банчени Герцаївського району Чернівецької області усиновив ... 400 дітей. Чоловік організував ціле дитяче містечко.

«Одного разу я зрозумів, що Господь дав мені шанс допомогти людям, дітям. І я не маю права його не використати», - розповів виданню «Взгляд» отець Михайло.

Це сталося, коли він відспівував на похоронах молоду жінку. Біля її могили стояли, взявшись за руки, троє хлопчиків.

«Боялися розчепити руки, щоб їх не розібрали по інтернатах. Нікого у цих сиріт не залишилося на білому світі, – згадує отець Михайло. – У мене аж сльози на очі навернулися. Вони і стали моїми першими усиновленими дітьми».

Свій дитячий будинок Михайло Жар почав створювати у 1992 році. «Зайшов до лікарні, побачив шестимісячну крихітку, хвору на СНІД. Дівчинка дивилася на мене великими сумними очима, а медперсонал навіть боявся брати її на руки. У мене аж серце защеміло. Думав всю ніч, а наступного дня прийшов, взяв її на руки, притиснув до себе і просто запитав – які потрібні документи, щоб забрати дівчинку», – згадує отець Михайло.

Тоді ж Михайло Васильович почав брати до себе сиріт і хворих діток, відмовників. Приходив до притулків, просив показати йому найважчих і безнадійних дітей - хворих, інвалідів, ВІЛ-інфікованих. Забирав десятками. Усиновив, правда, не всіх - у паспорті місця не вистачило, довелося оформляти опіку.

У Банченах єпископ організував ціле дитяче містечко. Всі його діти живуть у трьох корпусах – окремо для хлопчиків і дівчаток, і ще один корпус – для ВІЛ-інфікованих. У кожній з кімнат по кілька діток. Стіни пофарбовані у всі кольори веселки, нові меблі і безліч іграшок. Тут же, на території – трапезна, сауна, басейн, дитячі ігрові майданчики, спортивний майданчик зі спеціальним покриттям. Поруч знаходиться і підсобне господарство – невелика ферма, город і теплиця. Так що велика сім'я отця Михайла живе на всьому натуральному.

«Деякі діти мріяли про ролики, - говорить отець Михайло. – Довелося закупити 200 пар, щоб нікому не було образливо. А потім і покриття зробити, щоб було де кататися».

За дітьми наглядають 100 послушниць із жіночого монастиря, педагоги та вихователі. Допомагають брати зі Свято-Вознесенського чоловічого монастиря. Також кожного дня сюди навідуються політики, волонтери, журналісти та просто небайдужі люди.

Назвати велику родину єпископа дитячим будинком язик не повертається. Всі діти кличуть Михайла Васильовича татом.

У отця Михайла є різні нагороди і титули. У 2010 році він став Людиною року. Але розповідати про це не любить. Дружина єпископа матінка Соломія працює з ВІЛ-інфікованими дітьми.

Є у отця Михайла і свої улюбленці. Не так давно в сім'ї Михайла Жара з'явився дуже незвичайний і унікальний хлопчик – Іванко. Він з Миколаєва, народився без ручок і тільки з однією ніжкою. Батьки від Вані відразу відмовилися. А Михайло Васильович забрав хлопчика до себе. Зараз Іванко став улюбленцем всієї великої родини.

Кілька десятків усиновлених діточок встигли вирости - дехто вже навчається у вишах, деякі покинули батьківський дім і створили свої сім'ї. Деяких своїх дітей отець Михайло сам повінчав у церкві.

Для старших хлопців батюшка своїми силами поряд з притулком будує будиночки – щоб було куди сім'ю привести.

Заповітна мрія отця Михайла – дочекатися онуків. У Банченах сміються – у легендарного батька їх буде ніяк не менше тисячі.

Джерело: газета "Сегодня"