Батьківським почуттям жодні штампи не завадять

Багатьох усиновителів на етапі пошуку дитини лякають складні діагнози у дітей-сиріт. На жаль, дорослі люди не завжди знаходять у собі сили й терпіння, щоб розібратися в кожній окремій ситуації. Міф про те, що всі діти у сиротинцях страждають від хвороб, досі існує. Проте батьки, які вже виховують усиновлених дітей, знають що діагнози у медичних картках вихованців інтернатних закладів часто можуть бути хибними. Пояснення цьому різні: іноді не вистачає фахівців, іноді професійної відповідальності, а іноді, через маленький вік дитини, складно зробити точний висновок. 

Але, на щастя, є люди, спроможні долати і такі проблеми. Подружжя Олі і Дмитра (імена змінені - ред.), удочерило дівчинку з особливими потребами. Так, сумнівалися, боялися, але сьогодні лише вкрай рідко згадують про ті часи. Юля – повністю їхня дитина – здорова й усміхнена, ще й на тата зовнішньо схожа! До речі, при знайомстві, дівчинка виявилась на багато гарнішою, ніж на світлині. Подружжя розуміло, що шансів в неї знайти нову сім’ю менше, ніж у здорових діток, тому взялось допомагати. І з цього моменту проблеми, що найбільш відлякували, якимось дивом почали зникати. 

Познайомились батьки з Юлею в березні минулого року. Відтоді в оселі родини запанувала нова неосяжна радість, кожен їхній день наповнений особливим сенсом, новими перемогами, добрими жартами та відкриттями. А головне - Юля тепер здорова та щаслива дитина, яка має люблячих маму і тата. 

Обертаючись назад, Оля згадує, що рішення усиновити дитину далося непросто. Та й сам процес здавався дуже складним. Був момент, коли Оля навіть подумала залишити ідею з усиновленням, але поборола емоції й зрозуміла, що помиляється.

"Одночасно я відвідувала курси для усиновителів і проходила процедуру штучного запліднення, - згадує Оля. - І ось сиджу в фойє клініки і мені приходить в голову думка: "Ось всі ці люди, і я в тому числі, хочуть стати батьками, а вже давно б могли ними бути, якби егоїстично не плекали свої діагнози". Роками можна лікуватися і не отримати бажаної вагітності, а в цей час, якийсь малюк страждає з вини дорослих у закладі".

Оля добре пам’ятає перший день курсів для усиновителів. Від почутого в голові все перевернулося. Психолог одразу розповіла майбутнім батькам про труднощі, з якими можна зіткнутися, всиновлюючи дитину. В принципі, це були звичайні особливості батьківства: не  досипати,  не доїдати, на деякий час забути про друзів і відпочинок. І чим менша дитина, тим більшого догляду вона потребує. Але подано це було у досить жорсткій формі. Вже вдома Оля зрозуміла, що це було щось на кшталт психологічної атаки, щоб відсіяти людей, внутрішньо не готових до батьківства. Дійсно, на наступне заняття прийшло вже менше охочих.

Сьогодні Оля впевнена, що добрі справи потрібно робити з легкістю, від душі, без користі. Якщо хоч один із подружжя відчуває невпевненість у своєму рішенні, щодо усиновлення, не варто мучити себе та іншого. Через силу не побудуєш щасливої родини. Тому краще трохи почекати, почитати фахову літературу, подумати, поспілкуватися з усиновителями і врешті решт прийняти вірне рішення. Оля і Дмитро, вже будучі кандидатами на усиновлення, розуміли: дитині у закладі набагато складніше, ніж дорослим, тому відступитися від своєї мети не могли.

"На сайті «Сирітству – ні!" я побачила фотографію дівчинки, - ділиться Оля. - Анкети тільки з’явилися, і я вирішила мерщій їхати до служби. Коли приїхала, дізналась, що дитину вже відвідують інші кандидати. Звичайно, я засмутилася, але спеціаліст порадила мені подивитись світлину дівчинки, у якої були певні діагнози. Її анкета також була на сайті, та я навіть не дивилася на дітей, які мали особливі потреби". 

Слабенька семимісячна Юля від народження чекала на любов і піклування батьків. Народилась вона в домашніх умовах, але вдома їй не довелось залишитись. Через особисті проблеми, біологічна мама відмовилась від неї. У медичній картці немовля лікарі одразу написали низку діагнозів. Оскільки біологічна мама стояла на обліку в нейрології, дитині теж приписали її хвороби. 

Під час відвідин донечки у закладі, Оля та Дмитро домовились про незалежне медичне обстеження дівчинки в місцевому неврологічному диспансері. Лікар навіть посміявся з деяких діагнозів, як то педагогічна запущеність. Для піврічної дитини це упереджений діагноз. "В ранньому віці ще зарано робити такі висновки", - стверджував лікар.

Підозри на гепатит також спростували. А те, що дівчинка народилась недоношеною, ще не означає затримку в подальшому розвитку. 

"Я дуже дякую нашому лікарю, який допоміг нам цінними порадами. Спеціалісти служби у справах дітей Чернігівської області також нам допомогли. Тепер у нас чудова донечка! Ми щасливі! Іноді я згадую, що Юлечку ми удочерили, наприклад, коли служба перевіряє і десь просять показати документ. А так Юля повністю наша донечка! Друзі дивуються, як нам вдалося швидко забрати маленьку дитину із закладу? Ніде й нікому ми ні за що не платили, а просто не побоялися труднощів. Доля, напевно, вирішила нас нагородити. Шкода, але не всі сімейні пари, з якими я навчалася на курсах для усиновителів, до сьогодні стали батьками. Мені здається, що люди самі собі створюють проблеми. Чекають, обирають, порівнюють, наче якщо б вони народжували, могли б вгадувати зовнішність дитини, її стан здоров’я... За півтора року, що ми з нашою донечкою разом, дійшла висновку: перше, чого бояться наші співвітчизники, так це пересудів, штампів та відсутності підтримки з боку рідних. У нас же сусідки грамотніше будь-якого генетика...

Всім дітям потрібні мама і тато. Я радію за кожного малюка, якого знаходять люблячі батьки. Більшість дітей, з якими виховувалась Юля вже також у сім’ях!", - розповідає Оля.

Так співпало, що батьки забрали дитину із закладу в день, коли дівчинці виповнилось рівно сім місяців. Тепер 19 число їхнє сімейне свято – День народження і День лелеки. Оля щиро бажає всім усиновителям вірити у свої сили і не боятися тимчасових труднощів. Вони минають, а дитина залишається з Вами!