ЯКЩО ДИТИНКА Б'ЄТЬСЯ ТА НИЩИТЬ ІГРАШКИ. ЯК ПЕРЕГРАТИ СТАРУ КАЗКУ НА НОВИЙ ЛАД

До спеціалістів програми «Рінат Ахметов – дітям. Сирітству – ні!» звернулися прийомні батьки: що робити, коли дитина дереться та нищить іграшки? Навіть на дорослих може накинутися з кулаками. Провідні психологи Фонду Ріната Ахметова порадили прислухатися до порад міжнародного фахівця з питань виховання та всиновлення – Людмили Петрановської.Коли дитинка нищить іграшки та дереться, вона підсвідомо починає відтворювати ситуацію насильства, - пише  психолог. - Це значить, що вона намагається зайняти позицію сильнішого. Справлятися з такою поведінкою непросто. Батькам я раджу набратися терпіння, максимально спокійно реагувати на таку поведінку, хоча це важко.

А тепер детально. Що насправді відбувається? Зрозуміло, що у досвіді дитини у минулому стати сильним та перемогти можна було лише таким чином. Це сувора та страшна казка минулого, яку треба змінити. І найкращої миті, ніж зараз, не знайти. Треба «переграти» страшну казку на новий лад. 

Як? Має з'явитися «мудрий король» – батько, педагог, який виявиться сильнішим за монстра.

Дуже важливо встигнути зробити це, поки дитина ще фізично слабше дорослого. Поки можна утримати її руку, обхопити, силою забрати з місця бійки. У цей момент треба провести межу між дитиною і «монстром» усередині неї, роз'єднати їх. Та засуджуючи агресивну поведінку, бути заодно з самою дитиною. 

Можна казати: «Що на тебе найшло? Давай відійдемо і заспокоїмося. Вмийся – стане легше. Думаю, тепер тобі шкода, що ти не впорався та почав битися».
Можливо, спочатку це не спрацює, але треба набратися терпіння. Саме те, що потрібно дитині зараз, – переконатися, що «я сам» – це одне, а «монстр, лють, злість, бажання битися» інше. І це інше нікого особливо не лякає. Щоб дитина зрозуміла: з ним може впоратися дорослий, а значить, зможу згодом і я.

Що не можна? Часто дорослі намагаються тиснути на жалість, розповідаючи, як жертві було боляче і страшно. Але у випадку з дитиною-сиротою  це може мати зворотний ефект. Чому? Тому що ця дитина краще за нас з вами знає, як почувається жертва. Тиск на жалість у такому разі для дитини може означати пропозицію знову відчути біль. Ліпше зробити акцент на оволодінні собою. 

Чи треба вимагати, щоб дитина вибачилася? Ні! Повинні пройти роки життя в любові і турботі, поки дитина, яка пережила жорстоке поводження, зможе відкрити для себе інший бік любові, любові без болю і страху. Спочатку ви повинні забезпечувати підтримку і підказувати потрібні слова. Це дуже важко – зважитися повірити в таку любов. Непросто тим, хто опиняється поруч, адже дитина буквально змушує їх виявити монстра в самих собі.

Зазвичай я раджу в таких ситуаціях прямо говорити дитині: «Я бачу, ти хочеш, щоб я тебе вдарив. Я таки справді трохи на тебе злюся. Але я не б'ю дітей, це моє правило. Вважаю, що битися погано. Давай краще сядемо і поговоримо».

Якщо емоції зашкалюють?Якщо обох трясе, можна удвох побити подушку, постукати надувним молотком по дивану та ще з гучними криками.

Головне – кожен раз замінювати негативну увагу на позитивне. Можна дивувати, бентежити; раптом в розпал сварки обійняти, притиснути до себе або придумати смішне покарання – хто погано поводився за столом, кукурікає десять разів. Все це ламає патологічний зв'язок «любов-ненависть» і дає шанс сформувати нову казку та позитивну картину світу.